Тепер, коли дискусія щодо мовних законопректів трохи вляглася, висловлю своє ставлення до проблеми.

Я підтримую українізацію і вважаю її необхідною. Але я проти примусу в цьому питанні, бо вважаю його неефективним. Примусом не можна нічого добитися. Примус викликає тільки агресію та неприйняття.

Читайте також: Мова й закон: слушний примус до поваги

28 січня цілий день їздив Донеччиною, а також записував інтерв'ю з головою ДонОВЦА Павлом Жебрівським. У нього свій підхід до українізації, який я вбачаю набагато дієвішим.

Цього року обласна адміністрація проводить повну реконструкцію 22 шкіл у містах Донецької області. У школах триває капітальний ремонт – залишаються тільки стіни, а начинку змінюють повністю. Нове обладнання, нові меблі, інтерактивні дошки. В одній зі шкіл Костянтинівки з'явиться басейн. Після реконструкції навчальні заклади повністю переходять на українську мову навчання – Жебрівський підкреслює цей принциповий момент.

У результаті такої реконструкції в депресивних містах та селищах Донбасу – у Слов'янську, Костянтинівці, Часовому Ярі – з'являться українські школи київського рівня. Ремонт буде закінчений до літа. Восени будуть черги з охочих там учитися.

Дивлячись на ці школи, люди бачитимуть, що українізація – це престижно. Українське буде асоціюватися не із совком, а з чимось прогресивним, сучасним. Це значно ефективніше за мовних інспекторів. Таку українізацію навіть у Донецькій області люди зустрічають тільки з позитивом. Жителі Билбасівки та Часового Яру такого не бачили всі 25 років незалежності. Дотепер у них школи тільки закривалися. Навіть за часів "великого патріота Донбасу" Януковича.

Читайте також: Учіть українську: три етюди про мову

20 шкіл на рік – це немало. Якщо такий темп тримати хоча б кілька років, можна змінити всю систему середньої освіти на Донеччині. В такі українські школи батьки віддаватимуть своїх дітей із задоволенням. А якщо таким чином реконструювати ще й дитячі садки – ефект буде ще помітішим.

Так, це дорожче і складніше, ніж просто прийняти один закон, але це по-справжньому підвищує престиж України. Якби держава реалізовувала таку політику з перших років свого існування, впевнений, що сьогодні ми б нічого не знали про сепаратизм.