Слова президента Порошенка про намір провести референдум щодо вступу України до НАТО здивували, адже, наскільки я пам'ятаю, з Альянсу не раз надходили меседжі, що вони нас там не надто чекають зараз. Мовляв, співпраця можлива, але вступ - це або справа надзвичайно віддаленої перспективи, або взагалі щось неможливе.

Крім того, заява президента пролунала якось зненацька. В принципі, їй мали б передувати повідомлення, наприклад, про те, що пройшли якісь переговори з керівництвом блоку, на яких було погоджено, що в Альянсі розглянуть можливість вступу України до НАТО, якщо українці висловляться «за» на референдумі. Або - повідомлення про те, що Україна подала заявку на вступ...

Але якщо влада справді хоче провести такий референдум і очікує позитивного результату від нього, то спочатку необхідно було б підготувати відповідну правову базу для проведення плебісциту.

Читайте також: Проти вступу України в НАТО або дурні, або вороги - політолог

Нинішній закон про референдум - антиконституційний з усіх боків. Всім відомо, що він собою являє, і він зараз лежить у Конституційному суді, а КС і досі нічого не сказав по ньому. Проведення референдуму щодо вступу до НАТО за цим законом було б верхом цинізму. Конституційний Суд має визнати такий закон неконституційним, а після того потрібно буде розробити нормальний проект закону про референдум - демократичний. У ньому має бути чітко прописаний механізм урахування волі народу, аби результату довіряли всі, передусім - народ.

Коли створювалася Конституційна комісія, яка і зараз ще формально існує, і яка розробляла проекти змін до Конституції (по децентралізації, судовій владі, правах людини тощо), ще тоді виникали думки про проведення референдуму. І я тоді звертав увагу Конституційної комісії на те, що поки у нас іде війна, анексований Крим, незрозуміла ситуація на сході, близько двох мільйонів переміщених осіб, і на Донбасі лишається певна кількість потенційних учасників такого референдуму, Росія буде закидати сотнями й тисячами заяв Європейський суд з прав людини. Заяв про те, що на Донбасі українською владою порушуються права людей при проведенні референдуму, і їм теж потрібно забезпечити право висловити свою думку.

Читайте також: Питання, які необхідно вирішити до референдуму по НАТО

Тому нам спочатку необхідно чітко визначитися, в яких межах буде проводитися цей референдум. А вже тоді говорити про саме голосування.

Мене дивують такі заяви, така послідовність: спочатку у президента виникла ідея про проведення референдуму щодо вступу до НАТО, а вже потім він обіцяє зробити все, аби реалізувати позитивний результат. Ну, що це таке?

Звісно, до нашого президента з повагою ставляться в НАТО. Втім, до нього з повагою ставляться і в Євросоюзі, але, тим не менш, європейці щодня обіцяють безвізовий режим і щодня відкладають це рішення, вже не кажучи про те, що Україні прямо дали зрозуміти, що вона не має перспектив вступу до ЄС.

Звісно, було б добре, якби Україна була під «парасолькою» НАТО, бо тоді б певні речі просто не відбувалися. Але я не можу зрозуміти, на якій підставі, на підставі яких політичних чинників виникла ця ідея про референдум про вступ до НАТО зараз.

Наступне питання: а хто буде організовувати референдум? ЦВК? А ЦВК у нас нелегітимна: вона вже пару років складається з людей, які не мають повноважень приймати якісь рішення. Так, у законі «домалювали», що нинішні члени ЦВК виконуватимуть обов'язки до того, як будуть замінені. Але це не змінює норму закону, де йдеться про те, що повноваження їм надаються на п'ять років. Тобто вже закінчився термін повноважень ЦВК, тепер усе, що там вирішується, можна поставити під сумнів.

Отже, якщо навіть гіпотетично говорити про проведення референдум щодо вступу України в НАТО, то це має відбуватися на нормальному ґрунті: адекватний закон про референдум, легітимна ЦВК, плюс чітке розуміння, в яких межах відбуватиметься плебісцит, хто в ньому братиме участь, і як забезпечити право на участь у референдумі всім громадянам України.