Я вже згадувала в статті "Заробітчанська демократія", що коли українці живуть за кордоном і заприязнюються з жителями країни перебування, то біля кожного українця утворюється коло іноземців, які у тій чи іншій мірі починають цікавитись Україною, її культурою і також починають виловлювати з величезної хвилі інформації краплинки відомостей про Україну і потім діляться тією інформацією з українцями. Саме таким чином я нещодавно взнала від моєї іспанської колежанки по роботі про програму на телебаченні, в якій розповідатимуть про сурогатних матерів з України.

Хоч я, як і багато українців, критикую українську дійсність у колі співвітчизників, але перед іспанцями мені все-таки хочеться показати позитивні сторони України. Хочу, щоб іспанці знали про нашу гарну природу, про наших сміливих людей, про наші досягнення. І зовсім мене не радує, коли іспанці бачать українські злидні.

У програмі Четвертого каналу , яка називалась " Матка Європи" розповіли, що сурогатне материнство у Іспанії заборонено, але подружжя, які вже втратили надію мати власних дітей, йдуть на порушення закону і таким чином щороку у Іспанії з'являється біля тисячі немовлят. Ще зовсім недавно найбільше іспанців знаходили сурогатних матерів у Індії, США, Бразилії. В Індії сурогатне материнство нещодавно заборонили. Щоб скористатись послугами сурогатної матері у США, іспанське подружжя у середньому має витратити біля 120 000 доларів. І тут на ринок дітопродажу вийшли Україна та Росія. Виявляється, що у цих двох країнах дитина "обійдеться" бездітнй парі "усього" за 50 - 60 000 доларів. Крім іспанських сімей послугами українок також користуються італійці, німці.

Якщо у Іспанії таких дітей щороку з'являється біля однієї тисячі, то маємо досить потужний чорний ринок, який фактично налагодив торгівлю дітьми.

Бізнес дітьми не є легальним. Але досить легко по газетах у Мадриді можна знайти юридичні фірмочки без вивісок, які налагодили конвейер по оформленню документів, по орієнтації подружніх пар, по знайомству сурогатної матері-українки з майбутніми батьками, і по легалізації вже народжених малюків у Іспанії. Думаю, що присутність українок в Іспанії, можливо, допомогла розквітнути цьому бізнесу.

Пари, які наважуються на alquiler de vientre, тобто на "винаймання живота"(дослівний переклад), це як правило люди середнього класу, 35-ти--40-а років, які вже остаточно впевнились, що природнім шляхом дитину мати не зможуть. І, напевно, ці бездітні пари дуже радіють, що вже не потрібно їхати до далекої Індії чи до США, якщо Україна знаходиться значно ближче і крім того все коштуватиме удвічі дешевше. Ще треба врахувати, що подружні пари вже перед цим важливим рішенням витратили багато грошей на спроби мати власних дітей.

Живучи у Іспанії, знаю, що навіть для представників багатшої частини середнього класу 60 тисяч доларів -досить відчутна сума. І ще, виявляється, гроші не вимагають виплатити одразу. Їх можна платити частинами на протязі певного часу, тобто дитину "купують" у кредит.

А що в Україні? В Україні іспанські репортери з допомогою перекладача легко знайшли у газетах об'яви, які пропонували українським жінкам стати сурогатними матерями. Однією з умов стати сурогатною матір'ю була наявність у жінки дітей, гарне здоров'я та молодий вік.

Потім репортери поїхали у гарний заміський будинок під Києвом, у якому проводились усі медичні обстеження жінок, дослідження, штучне запліднення. Також у цьому будинку вагітні мають прожити останній місяць перед народженням дитини.

Я хотіла подивитись на обличчя жінок, які наважились на такий непростий спосіб заробітку. Я побачила гарні молоді розгублені обличчя. Було помітно, що вагітні почуваються ніяково, що вони самі себе намагались переконати, що нічого поганого вони не роблять, що народжувати дитину для чужих людей - дуже проста справа.

Читайте також: Украинская армия впервые выступила с политическим требованием к Порошенко. ВИДЕО

Треба віддати належне репортерам (жінці і чоловікові), які в силу своєї професії вимушені вишукувати сенсації. У даному розслідуванні вони вели себе гуманно і не намагались грубо втручатись у делікатну ситуацію українок. Вони розпитували, що саме спонукало жінок піти на таке болісне рішення. І вагітні, шукаючи поглядом підтримки одна у одної, розповідали, що комусь були потрібні гроші на речі для дітей, на придбання необхідного автомобіля, на оплату житла. Дехто з жінок плакав. Репортерам вистачило делікатності не питати, як ці матері зможуть віддати народжених діток і що вони при цьому будуть відчувати.

Що дуже хотіли взнати репортери, але так і не змогли , так це суму грошей, яку українки отримували за свою таку особливу роботу.

Кожного разу, коли жінка-репортер задавала питання про гроші, одразу як яструб налітав начальник установи і одразу наказував не озвучувати ніяких цифр. Самі репортери вважали, що матері отримували близько 8-10 тисяч доларів, а , можливо й меньше.

У будинку, де жили вагітні на останньому місяці, їх гарно годували, вони займалися спеціальною гімнастикою. Але злодійкувата жадібність власника цього бізнесу таки вилізла у несподіваному місці. Іспанські телевізійники вважали, що господар бізнесу дозволив зробити цей репортаж з метою реклами сурогатного материнства у Європі. Іспанці були здивовані і кілька разів перепитали, бо подумали, що невірно зрозуміли переклад, коли взнали, що вагітні сплять по двоє на великих двоспальних ліжках.

Пригадуєте російську олімпіаду у Сочі, коли весь світ облетіло фото з двома унітазами у одному туалеті з сочинського олімпійського готелю: ну що такого, вирішили росіяни, що двоє людей будуть разом робити свої інтимні справи на відстані меньше як півметра? Одразу зрозуміло, що іноземці не бували в радянських шкільних і не тільки шкільних туалетах, де совєтські люди справляли нужду на очах один у одного. Тут так само: що такого, якщо дві чужі вагітні жінки будуть місяць спати у одному ліжкові? Зате яка економія і подвійний прибуток з квадратних метрів!

Власник цього бізнесу на жінках все-таки хотів якось вигородити себе і показати, що він не є мерзенною людиною, а робить добру справу: допомогає українкам і допомогає бездітним парам. І як це він зробив? Він завіз іспанців у село під Києвом до однієї багатодітної жінки. Репортери взнали, що в цьому селі проживало кілька жінок, які теж народили дітей для іноземців, але жодна з них не захотіла показати обличчя і ще раз показати світові свою біду. Але зате іспанців пустила до хати одна багатодітна матір. Я сама родом з України і знаю, як живуть наші люди.

Знаю, що є бідні села, а є багаті. І також знаю, що в кожному селі знайдеться хата, у якій падають стіни, протікає стріха - біда, одним словом. Саме до такої хати привели іспанців. Беззуба, ще не стара жінка, завела до маленької, напевно, однокімнатної хатчини, іноземців.У хаті було повно дітей, онуків. Єдине, що мене порадувало, так це те, що діти були всміхнені і гарні, і їхні оченята блищали як зірочки.

Господиня розповіла, що держава нагородила її медаллю і що дає трохи допомоги на дітей. Іспанці були здивовані медаллю і ніяк не розуміли її функції.

Після відвідин такої хати можна цілком виправдовувати бізнес, який спритники налагодили в Украіні. І ще іспанців вразив один факт: виявляється, що якщо у сурогатної матері народиться дитина з якимись вадами, то ні жінка , яка народила, ні майбутні батьки не мають права на таку дитину.Така дитина йде прямесенько у сиротинець. Тобто фірма гарантує тільки першоякісний "товар" і ніяких відхилень від стандарту не дозволяє. Ось які закони приймаються в Україні. Іспанці теж кілька разів перепитували про цей момент, бо думали, що може то є помилка перекладу.

Подивилась я цей репортаж і мої думки роздвоїлись. З одного боку, це начебто, дійсно, добра справа: даєш можливість сім'ям пізнати щастя батьківства. Щось у цьому є величне і людяне. З іншого боку, якщо спитати тих жінок, що наважились на цей крок, чи зробили б вони це, якби не злидні? Думаю, що однозначно ні. Я щось не пригадую, щоб хтось робив такі подарунки своїм бездітним сестрам, подругам. Правда, з розповіді моєї мами знаю, що іноді раніше на Буковині, коли у бідній родині було багато дітей, то одну дитину могли віддати на виховання багатим родичам. Але дитину не зачинали з такою метою. Її народжували для себе, але потім вже так складалося, що батьки вирішували, що так буде краще усім. Такі часи уже відійшли у минуле. Зараз ніхто своїх дітей нікому не віддає.

Коли я дивлюсь на обличчя наших правителів, то вже майже не відчуваю емоцій. Кучма колись сказав, що у Європу їдуть тільки повії, а Порошенко з Гройсманом довели українок до того, що вони вже змушені продавати своїх дітей за гроші. Бо як не крути: хоч і запліднення штучне, хоч і яйцеклітина чужа, але ж ти виносила дитину, ти їй дала життя і то є твоя дитина.

Читайте також: Непрогнозованість народної поведінки зараз лякає владу найбільше

Це ж як треба не любити цей народ, цю країну, щоб з багатющої землі висмоктати все, розікрасти все, щоб матері змушені були торгувати своїми святими лонами? Де ж ваша душа, де ж ваш сором порошенки, гройсмани, яценюки, парубії? Вам мало лісів, бурштину, вугілля, хабарів? Якщо ви не боїтесь за себе, бійтеся за ваших дітей, яких проклянуть разом з вами.

І як же треба було постаратись всім тим, хто нас, українців, грабував, щоб зі славної житниці Європи перетворити Україну на матку Європи. Яка ж це ганьба. Іспанці теж згадали на початку репортажу про те, що Україна була і думаю, є житницею Європи. Їм, напевно важко зрозуміти, як це народ, який живе на такій багатій землі, змушений заробляти таким нелюдським способом.

І ще мені подумалось, що вкотре в Історії України саме жінки рятують свої сім'ї, свою націю від злиднів, від голоду. Як саме рятують, то вже інше питання. Жінки наших клептократів не здогадуються, як прості українки не сплять ночами і думають про завтрашній день своїх дітей, про їхній хліб, про їхнє навчання, про їхню долю, про долю України.

Впевнена, що більшість досягнень людства існує саме завдячуючи жінкам, яким історія так несправедливо майже завжди відводить місце на задньому плані. І також впевнена, що Україна рано чи пізно також матиме свою Маргарет Тетчер, яка зуміє вивести Україну на широкий шлях.