Політична криза вже більше року як стала хронічною - "нормальним" станом функціонування української політичної системи. Відсутність стратегування, знецінення принципів, норм, процедур сьогоднішньою владою - повсякденна практика, що лише прискорює і ущільнює її повний демонтаж.

Питання від журналіста УП про можливе бажання ЮВТ зняти посаду Прем'єра свідчить про його нерозуміння "духу часу", чого не скажеш про Тимошенко, яка відчуває основний тренд і діє в його форватері, вже сьогодні займаючись і працюючи на "завтра".

Блокада/торгівля, неспівмірні тарифи, сутички з добробатами, ігнорування закону, уявана коаліція... - це продукти такого розпаду, які посилюють інтоксикацію й пришвидчують кінець УССР 2.0.
У влади був час усвідомити, що неможливо бути Кучмою, Брежневим, де Голлем і ... одночасно, не вийде будувати по радянським лекалам європейську країну, але вони його використовували для каналізації низових ініціатив у гасіння пожеж, для реставрації радянщини і власного збагачення.

Читайте також: "На такое не решалась даже безумная власть Венесуэлы". Как мухлюет правительство Гройсмана

Питання лише в одному: чи встигне українське суспільство стати зодчими нового суспільно-політичного устрою? - чи вже можна починати писати "Спогади не гетьмана Скоропадського. 100 років опісля".