Історія свята Стрітення

Після Різдва через сорок днів християнська церква відзначає велику подію в житті Сина Господнього Ісуса Христа - Стрітення, тобто Зустрічі із святим чоловіком. Про це розповідає апостол Лука у своєму Євангелії. За законом Мойсея на сороковий день після народження хлопчиків приносили до храму для здійснення обряду обрізання. І саме о цій порі відбулася доленосна зустріч. Апостол Лука пише: «Жив тоді в Єрусалимі чоловік на ім'я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому. Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього. І він був приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм, він взяв Його на руки, благословив і сказав: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля».

Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього. І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: «Ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, Тобі Самій душу пройме меч, щоб відкрилися помисли багатьох сердець» Лк (2:22-36). 

Отож, поважний первосвященик Симеон тримав на руках Святе Дитя і дивувався пророцтвам древніх. Сталася подія, до якої він готувався усе життя - достойно зустріти Боже Життя і першим долучити його до обряду, освяченого Самим Господом. Все життя Симеона було окрилено радістю очікування Стрітення із Божим Сином. Довгі роки він прагнув досконалості і очищення душі. У натхненних молитвах Симеон просив Господа прискорити цей благословенний час. Та все відбулося тоді, коли мало відбутися. Свято Стрітення Господнього - це зустріч щирих і натхненних душ із Господньою Любов'ю. Це свято надії на прийдешній рік. Бо саме Любов править світом, і Бог - то Любов, а наша віра у Бога - то Любов до всього сущого навколо нас. Щиро любити світ, себе, шанувати своїх рідних та поважати усіх людей, яких ми зустрічаємо на дорозі життя, - ось вища мудрість, закладена у святі Стрітення Господнього. Господь кожному з нас дав право вибору та розуміння свого промислу. А завдання кожної людини - шляхом духовного очищення, щирої молитви та міцної віри у вищі моральні цінності, що закладені у християнстві, знайти свою дорогу у житті. 

Велич зустрічі праведника Симеона і Немовляти Ісуса наповнена глибоким сакральним змістом. «У особі Симеона, одного з найкращих людей часу, що відходить [у минуле], Вітхий Завіт уклонився Новому Завіту, який мало втілити у собі Немовля Христос», - свідчить ієромонах Філадельф у своїй книзі «Заступниця усердна». 

Відзначається свято Стрітення Господнього на Русі з Х століття.

Народні традиції

Селяни цього дня перетрушують зерно у коморі, «будять» його, бо незабаром весна. До стайні чи сіней хат заносять картоплю на насіння, щоб «накільчилася». У церквах ідуть святкові богослужіння з нагоди Стрітення святого старця Симеона з Божим Сином. Але віруючі обов'язково посвячують свічки, що називають громичними, та воду. Громична свічка мала захищати весняні посіви від грому та заморозків. Бережуть її за образами і свято вірять у її чудодійну силу.

Посвячену на Стрітення воду наливають у нову невживану посудину. Приносять додому і зберігають про всяк випадок. За давніми віруваннями ця вода має величезну магічну силу. Нею поїли хворих людей, знімали пристріт («вроки»), окроплювали немовлят від лихого ока. Сприскували свяченою водою і худобу, щоб не хворіла; бджолині вулики, щоб отримати багато меду та роїв. Також окроплюють молодих хлопців, що ідуть до війська. Їх матері вірили у охоронну силу свяченої води. Материнська молитва, рідна земля та стрітенська вода завжди ставали в охорону роду.