Їжджу Україною з лекціями. Мене запрошують громадські лідери, середні підприємці й молодь – три середовища, які значною мірою перетинаються і творять одне: "агенти змін".

Теми виступів різні. Але найчастіше фігурує "Куди рухається світ?" 2010 року мене попросила виступити з такою темою напівжартома-напівсерйозно компанія "Про.мова" на свій десятирічний ювілей. Те, що почалося із жарту, віднедавна стало моїм амплуа. Мене просять привідкрити завісу майбутнього, щоб зрозуміти, що робиться навколо нас. І, відповідно, що нам робити.

Ніхто не може знати майбутнього. Кожен, хто твердить протилежне, є шарлатаном. У восьмому колі Данте таким самопроголошеним пророкам ламали шию й перекручували голову, прирікаючи їх на вічне блукання задом наперед у покарання за марнославство.

Але серед усіх можливих шарлатанів історики – найменш шкідливі. Вони не пророкують. Вони пробують лише виявити певні довготривалі тенденції, щоб указати, які з них мають більші шанси в майбутньому.

Читайте також: Казка без моралі: що стоїть за цифрами ВВП й очікуваної тривалості життя

Найкраще для цього надаються демографічні тенденції. Білл Клінтон будував свою виборчу кампанію на лозунгу "It is about economy, stupid". Тепер ці слова переінакшують: "It is about demography, stupid". Демографія показує: якщо протягом усієї писаної історії очікувана тривалість життя становила в середньому 20-25 років, то за останні два століття вона зросла до 60. Якщо ця тенденція втримається, то до кінця ХХІ століття досягнемо біологічного максимуму – 120 років. Далі включаються медицина і біотехнології, які доведуть тривалість життя до 500 і більше років. Але не для всіх – бо ­тривалість життя залежатиме від розміру банківського рахунку.

А тепер уявіть, що ваша дитина вмирає від хвороби, на лікування якої у вас немає грошей, – у той час, коли небожителі з Голлівуду, Силіконової долини чи Верховної Ради з їхніми статками житимуть практично вічно. Додайте, що майже кожен другий-третій житель планети матиме смартфон і, відповідно, докладну інформацію про стан речей. І ви одержите вибухонебезпечну суміш соціальної злості, з якої виростають великі революції.

Демографія дозволяє точно сформулювати головне питання: чи можливий поступ без катастроф? Нагадаю – із перспективи економіки, 1913-ий був найкращим роком в історії. Що сталося далі, знає кожен. Навіть якщо вдасться уникнути нової світової війни, за сучасних темпів росту населення природні ресурси вичерпаються до 2030 року.

Тому чесна відповідь на це питання є: апокаліпсис неминучий.

Коли в лекції доходжу до цього висновку, мене просять про бодай одну добру новину. Яка залишала б місце для надії.

І тут знову стає в нагоді фах історика. Прогнози про кінець світу супроводжують нас упродовж всієї писаної історії. Але ще ні разу вони не справдилися. Бо тут вступає в дію інша тенденція. Її називають англійським словом serendipity. На щастя, українська Вікіпедія уже його має, і це звільняє мене від обов'язку його пояснювати. Краще наведу приклад пеніциліну. Його відкрили випадково. Шукали одне, а знайшли цілком інше.

Читайте також: Двоядерна політична нація: якою буде Україна

Наймасштабнішим за наслідками було випадкове відкриття Америки. Воно створило наш модерний, глобальний і божевільний світ. Мало хто знає, що це відкриття безпосередньо пов'язане з очікуванням кінця світу. Тоді його "планували" на 1500 рік. Серед причин, чому Колумб шукав коротшу дорогу до Індії, були ще й така: він спішив навернути місцевих язичників у християнство і спасти їхні душі – а за означенням, і свою власну та душі іспанської королівської родини, яка спорядила його експедицію.

Іншими словами: що вища загроза, то вищий рівень серендипності.

Особливістю України є те, що вона позаводилася майже всіма глобальними викликами, не виказуючи при цьому великого поступу. Але ця особливість діє і в другий бік: якщо Україна глобалізується, то світ українізується – тобто стає все більше схожий на Україну. Нестабільний, із високим рівнем загроз і нерівності.

А це означає, що не треба буде шукати окремих розв'язок для світу, а окремо – для України. Найімовірніше, вони будуть ­схожі. Головне: не переставати шукати