Прочитала, що у 1990-их українсько-польські стосунки були значно гіршими, ніж тепер.

Читайте також: Отруєна Польща. Дискурс порозуміння з Україною відкинутий на роки назад

Я з цим не погоджуюся. Мені в ролі перекладачки довелося бути на історичній події, коли польська амбасада в Києві, здається, у грудні 1991 року передавала вітання найвидатнішого електрика сучасності Леха Валенси, який, як відомо, говорить muszem, забуваючи про носовий у кінці, нашому Кравчукові зі приводу здобуття Україною Незалежності.

Я пам'ятаю, яка ейфорія панувала в колі наших дипломатів, який це був прекрасний жест. Адже поляки були першими, Канада стала другою серед тих, хто визнав нас у світі.

Читайте також: Адам Міхнік: мислитель, про якого писатимуть та пам'ятатимуть і за 100 років

Тим болячіше тепер переживати пригадування колишньої ненависті між обома народами, кожний із яких переживав російську жорстокість у різних формах, особливо у формі совєтської окупації. Я все ж вірю, що історична пам'ять не підведе поляків, як і нас.