Зараз ключова проблема, що обговорюється на всіх рівнях, – це питання наповнення бюджету, що обумовлена системною економічною кризою, падінням виробництва, витратами на продовження бойових дій. Ну а зараз у наших шановних урядовців є ще одна тема – "негативні наслідки блокади", які так само "негативно вплинули" на економіку і доходи бюджету. А вони ж так сильно хотіли знайти більше грошей на державі потреби, але кляті "блокувальники" перекреслили їхні світлі мрії.

По суті всі виступи "владних мужів" зводяться зараз до того, що "грошей немає", а весь смисл існування самої держави зводиться до необхідності одержання кредитів та іншої допомоги від "західних партнерів", які цю "допомогу" надають вже не так радо та швидко. І їх можна, до речі, зрозуміти.

Хоча насправді в Україні є власні резерви, які можна і треба залучати для вирішення фінансових питань, але чомусь про них методично "забувають".

Наприклад, візьмемо питання унормування грального бізнесу. Сім років він у нас офіційно "заборонений". Тоді як привід використали пожежу у залі ігрових автоматів, і тишко-нишком офіційно "прикрили" весь подібний бізнес, але, як виявилося, не закрили остаточно, а лише перевели на інший, нелегальний рівень.

Не вірите? Пройдіться по ваших містах і подивіться на вивіски "Інтернет-клуб", що висять на будівлях із зачиненими удень вікнами. Хто там може жити? Лише вампіри або ігромани. І друге – імовірніше.

Читайте також: Українська економіка: що потребує невідкладного реформування

Як думаєте, чим вони у цих "інтернет-клубах" займаються? Покемонів ловлять, або в контр-страйк ганяють? А всі ці численні "лотереї", які після 2010 року почала "кришувати" сім'я Януковича, та які живуть і процвітають до цього часу? А реклама букмекерських контор під час трансляцій футбольних матчів? Все це існує десь в іншій країні?

У 2013 році легальні гральні компанії, задекларувавши дохід у 12.4 млрд гривень, заплатили у вигляді податків менш 3% від цієї суми. Реальний обсяг гральні ринку Мінфін оцінює в 40 млрд, а 2014 року оператори сплатили в бюджет лише 318 млн грн. Це 0,065% від дохідної частини бюджету. При цьому сумарний дохід вони задекларували в розмірі 12,4 млрд грн, у той же час в інших країнах дохід від гральний бізнес становить 1-2% доходів держбюджету. Тобто в Україні вже зараз податкові збори зі грального ринку могли б становити в 15 разів більше.

Порахуйте та подумайте, скільки зброї, обладнання для лікарень або шкіл можна було би придбати на ці гроші.

Єдина функція, яку виконала "заборона" грального бізнесу – перевела грошові потоки з бюджету до кишені тих, хто має слідкувати за реалізацією цієї заборони. Тому не дивно, що останні не роблять нічого навіть для унормування не забороненого грального бізнесу – тих самих лотерей, в операторів яких ліцензії закінчилися ще 2014 року.

Тому питання треба ставити руба. Гроші від грального бізнесу – це невід'ємний складник національного доходу України, а тому "доля" з неї має йти на суспільні потреби. І доля дуже солідна, бо організатори грального бізнесу не будують заводів, а лише "перекачують" гроші з одних кишень в інші.

Однак і цей бізнес треба виводити з тіні, мотивувати платити податки та брати відповідальність за свою діяльність.

Механізм тут може бути простий. Встановлюємо дорогі (200-250 млн грн) ліцензії, що мусять бути короткотерміновими (один рік). Це, з одного боку, забезпечить регулярні надходження до бюджету, а з іншого – залишать на ринку тих, кого можна буде легко контролювати, і, крім того, хто буде вкладати великі гроші в ліцензування, дорожити власними інвестиціями, триматися за них, не допускаючи порушення правових норм.

Читайте також: Данилишин: Фінансовий виграш від легалізації грального бізнесу – лише в короткостроковій перспективі

При цьому я чудово розумію, що працювати на ринку лотерей повинні (й будуть за таких умов) великі оператори. Це спрощує контроль за їх діяльністю ринку, підвищує фінансову надійність і дисципліну, обмежує конкуренцію (щоб не створювалися гральні продукти масового споживання, що викликають високу залежність). І це теж зрозуміло. Гральний продукт – це не хліб, кіоск у кожному закутку біля школи відкрити не можна, і перенасичувати ринок – теж не можна. Але й робити вигляд, що попиту на цей продукт немає – теж блюзнірство.

Щодо казино, то особисто я не бачу причин не відкрити їх у невеликій кількості місць, куди матимуть доступ (переважно) заможні люди із "надлишком" грошей. Вони ці гроші все одно витратять, тож не бачу причин забороняти це їм робити в Україні.

У підсумку ми повинні одержати: цивілізований та обмежений ринок гральних послуг, який контролюється державою; додаткові доходи до бюджету. Що тут поганого?

Чому ж в уряді з подібними ініціативами не поспішають?

Невже їм не потрібні "зайві гроші"? Ну ті, які вони, наприклад, хочуть знайти за допомогою заборон пересилки "дорогих посилок" із Китаю? Серйозно? Чому до цього часу не вирішено питання з тим, аби нагнутися та підняти гроші, які буквально лежать під ногами?

Як на мене, логічна відповідь лише одна – ці гроші комусь дуже сильно потрібні поза бюджетом. Але це вже, як то кажуть, зовсім інша історія.