Останні соціологічні опитування показують, що сьогодні переважна більшість українців отримує інформацію з телебачення. Натомість лише третина громадян в якості постійного джерела інформації обирає інтернет-ЗМІ та соціальні мережі. Тобто головним інструментом формування громадської думки ще залишається телевізор, і, поза сумнівом, це радісна звістка для власників вітчизняних медіа-імперій.

Однак цю ейфорію від монополії на голови людей розвіюють тенденції. Річ у тім, що перевагу телебаченню повністю віддають громадяни старше 50-ти років, тоді як віковий ценз аудиторії інтернет-ЗМІ та соціальних мереж складає 30-40 років. При цьому треба враховувати й те, що нові покоління «інтернетизовані» фактично абсолютно.

Тож, виходячи з цього, вже через кілька десятків років, а може й значно раніше, телебачення безповоротно втратить монополію на формування думок. Одностороння телевізійна комунікація капітулює перед інтерактивними комунікаційними мережами, що неодмінно вплине, в першу чергу, на політичний процес. Більш актуальними стануть нові форми координації політичної активності громадянського суспільства, а це означатиме масштабну децентралізацію політики. Крім того, значно важче стане маніпулювати масовою свідомістю, хоча маніпулятивні технології завжди крокують «в ногу» з розвитком комунікаційних технологій.

Читайте також: Інтернет-піратство: чи можливо подолати?

Так чи інакше, а вже в недалекому майбутньому інформація, котра творить громадську думку, мобілізує виборців, спонукає їх голосувати за «потрібних» людей, остаточно змінить місце прописки з екранів телевізорів на інтернет-простір, і ми спостерігатимемо за новою політичною реальністю. Тобто віртуальністю.