Це Маркіян Демидов. Він очолює "Українську спілку в'язнів-жертв нацизму". Справедливості заради – він один з небагатьох "справжніх" голів ветеранських організацій, які отримують бюджетні гроші. Тобто, він справді був малолітнім в'язнем концтабору.

На засіданні Держслужби, де дерибанять бюджети на існування таких організацій, Демидов довго вимагав дати його ГО більше грошей. Бо тих, що дають, не вистачає на захист в'язнів нацизму.

Відкриваю фінансовий звіт організації. Польща, Німеччина, Білорусь, Росія, Словенія, Сербія. Одна-дві особи від організації, поїздки – по кілька днів. В окремі країни – по кілька разів. І це лише за 2016 рік.

У кожній країні – "вшанування пам'яті". Це потрібна дуже річ, але чому за фактично мандрівки однієї-двох осіб платимо ми? І як це стосується захисту прав жертв нацизму?