3 квітня прийшло. МВФ сьогодні дасть грошей. І тут почнеться, пише у своєму блозі на "Новому часі" інвестиційний банкір Сергій Фурса. Спочатку скажуть, що МВФ хоче геноциду українців. Потім скажуть, що гроші все одно вкрадуть. А потім будуть прогнозувати, що більше точно не дадуть. Звичайний український цикл. Але головне в цьому, звичайно ж, той факт, що українці досі бідні. І все це через МВФ, який не дає нам розвиватися, мучить українських пенсіонерів і хоче загнати всіх у рабство до Ротшильдів і Рокфеллерів. Дуже спокусливо знайти винуватого. І неважливо, що це все повна нісенітниця.

Ми давно з МВФ. Але ми звикли його кидати. Ситуація з реформами в українській економіці подібна до звичайної життєвої ситуації. Це коли ви виявляєте, що ви самотні. І причиною цього став той факт, що ви важите 150 кілограм, і вже навіть касирки в супермаркеті вам не всміхаються, а бабуся підкладає в кишеню адреси спортивних залів. Вам важко ходити, а попереду на вас чекає цілий букет хвороб. Здавалося б, несправедливо. У вас такий багатий внутрішній світ. А дідусь ваш узагалі герой війни. Співаєте ви прекрасно. І потенціал просто божевільний. Але дівчата не всміхаються. І на побачення не йдуть. Ви навіть в інтернеті пробуєте знайомиться, але ніхто не приходить на зустрічі. Не щастить. Навіть якщо хтось і прийде, то раптом їм мама дзвонить, їм треба швидко тікати. Загалом, світ не справедливий. І ви однієї прекрасної миті розумієте, що так далі жити не можна.

І йдете до персонального тренера. Ваш персональний тренер – це МВФ. Йому від вас нічого не треба. Цілковито. Ви його наймаєте, і він повинен змусити вас схуднути. Він не може худнути за вас. На жаль. Він може тільки розповісти вам, що ви повинні зробити. Він навіть не зможе особливо вас проконтролювати. Він складає вам дієту, але не зможе вночі вартувати вас біля холодильника. Він складає вам графік тренувань, дуже часто сам їх проводить, але зробити це ви повинні самі. Пробігти перший кілометр. Потім перші п'ять. Вистояти в планці перші 30 секунд. Навіть перші 10 секунд. Або не їсти солодкого. Не пити. Забути слова "Макдональдс" і "Кока-кола".

Читайте також: МВФ зняв Україну із паузи

Загалом персональний тренер перетворить ваше життя на пекло. По-іншому це не працює. Див не буває. І не він винен у тому, що ви важите 150 кілограм. Не він із самого народження, з 1991 року, йшов до цього шляху. Це ви їли фаст-фуд і лежали на дивані. Це ви не займалися спортом. Лише ви. І ви отримували від цього задоволення. А тепер прийшла розплата. І не може бути швидкого результату. Просто неможливо. Те, що накопичувалося роками, не можна прибрати за тиждень і за місяць. Більше того, тепер, змінюючи спосіб життя, ви повинні до кінця своїх днів тримати себе в руках. І це треба не персональному тренеру. У нього і так все добре. А у вас все погано. І чим довше ви не звертаєте на це увагу, тим більшими потім будуть муки.

І ви не вперше приходите до цього тренера. Він береться вам допомогти. Пише програми. Ви навіть деякий час робите те, що він говорить. Ну майже все. Іноді їсте по ночах. Прогулюєте тренування. Але прямуєте за програмою. І це працює. Ви навіть втрачаєте 5 або 10 кілограм. Але потім, раптом, вам усміхається нарешті касирка, і ви вирішуєте, що добилися всього. І зриваєтеся. Тренер знизує плечима і перестає вам дзвонити. Він не може вас змусити. Він таких бачив не раз. У нього є слухняні клієнти, які змінюють своє життя, а є вічні – які раз по раз повертаються. А ви пускаєтеся берега, поки знову не можете дивитися на себе в дзеркало. Але ж ви зірвалися навіть раніше, ніж та сама дівчина погодилася випити з вами чаю. Під час якого ви можете спробувати познайомити її зі своїм багатим внутрішнім світом.

Україна постійний клієнт МВФ. Україна приходить до Фонду, коли сама вже не може витягнути свою економіку. Фонд їй допомагає, але як тільки українська влада бачить можливість зіскочити з програми, вона це робить. Тому що реформи б'ють по інтересах корупціонерів. А вони при владі. Тому ми ніколи не отримували більше трьох траншей. Після цього або ціни починали рости на метал, або зовнішні ринки відкривалися, і ми зривалися. Або Росія була готова зробити все, щоб ми не займалися спортом і не були потрібні нікому, крім неї. Ми отримували гроші і теж зривалися. Неначе бігли в "Макдональдс" і з'їдали все меню. Ми б і зараз уже втекли. Але, на щастя, ситуація не дозволяє. Якби ми виконали програму МВФ за перші кілька років, то вже давно могли б послати Фонд. Але ми робимо все повільно. І тому не можемо повернутися на ринок. І змушені робити реформи. Які не потрібні МВФ. Вони потрібні нам. Не владі, а країні.

Читайте також: Який зв'язок між стабільними цінами й економічним зростанням

Кожна вимога МВФ позбавляє когось корупційного доходу і відкриває нові можливості для зростання економіки. Фонд створений для того, щоб економіка росла. І все. Ніяких інших цілей. Ніякі злі імперіалісти не сидять у Вашингтоні й не думають над тим, як погіршити життя простого маленького українця. Жадібним імперіалістам взагалі плювати на Україну. Наша економіка настільки мала, що вона нікого не цікавить. І з погіршенням свого життя прості українці самі прекрасно справляються. І тому їм стає потрібна допомога Фонду. Який не здатний на дива. Він не зробить зі 150 кілограмового товстуна Аполлона за одну ніч. Більш того, Аполлона з нього ніколи може і не вийти. Але він точно може стати іншою людиною. Якщо захоче, звичайно. І якщо в нього вистачить сили волі. Але дуже багато людей так і залишається товстими невдахами до кінця своїх днів. П'ють вдома пиво на самоті. І розповідають, як інші заважають їм стати щасливими й успішними. І це теж варіант. Ми можемо стати такими. Залишитися в образі вічного невдахи. І тоді та сама дівчина, той самий інвестор, ніколи не прийде до нас на чай. Хіба що це буде дівчина, інвестор, з розряду лижних інструкторів. Таких у світі теж вистачає. Але воно вам треба?

І ми залишимося в клубі невдах, зневажаючи себе. Хтось буде їхати із країни, хтось змириться. Комусь це навіть буде подобатись. Навіть у глибокого дна є свої переваги. З нього так добре видно зірки. До яких ми ніколи не дотягнемося. Так добре видно контраст із тими, хто давно пройшов цей шлях. Хто робить зарядку щоранку. Як до світу тихого альпійського села, де ніколи нічого не відбувається, корови щипають зелену травичку на схилі гір, кілька разів на день приходить поїзд, а в місцевому кафе роблять дуже смачні штруделі. Життя комфортне і дивовижне. Сміття вивозять, правила не порушують. Фантастика. До якої нам не дотягнутися, якщо ми не будемо дуже хотіти. І дуже довго працювати. Під наглядом персонального тренера. Поки без нього ми не можемо. Немає сили волі і занадто багато поганих звичок. Якщо колись зможемо змушувати себе робити те ж саме самі, то буде прекрасно. Якщо навчимося не голосувати за злодіїв і популістів. Якщо навчимося самі робити реформи. А поки ми не можемо себе змусити, нам потрібен тренер. Нам потрібен МВФ.

І нам потрібно робити те, що він пише у програмі. Тільки нам це треба. І щоб отримати наступний транш українській владі знадобиться зробити ще кілька зусиль над собою. І нам треба вимагати це від них. Не заради грошей, які підуть у резерви Національного банку. І звідки їх ніхто не вкраде. А заради реформ. Заради того, що треба нам. Це нам треба зробити пенсійну реформу. Це нам треба запустити ринок землі. Це нам треба створити антикорупційні суди. Це зробить пенсії наших бабусь вище, а нам дасть робочі місця. Це призведе до країни інвестиції, без яких не поліпшити якість життя. Адже саме цього хочуть прості українці? Але як для того, щоб схуднути на 70 кілограм, треба кілька років кожного дня займатися спортом, так і для того, щоб з бідної країни стати комфортною багатою, треба довго працювати над собою. І ця робота ніколи не буває приємною. Як робота у спортзалі. Інакше всі навколо були б Аполлонами, а всі країни – багатими. Але заслужили це право далеко не всі.