Я хочу залишатися людиною і навчитися співчувати навіть ворогу.

Але зараз більше всього на світі я хочу жити в мирній Україні і через вас, росіяни, я не можу цього зробити.

Через вас, росіяни, я ходжу на Майдан не для того, щоб зустрітися з друзями, а для того, щоби провести їх в останню дорогу. Через вас, росіяни, я знаю найменші села Донеччини та Луганщини краще, ніж район Києва, в якому живу. Через вас, росіяни, не спить ночами моя мама, і (знову через вас) не сплять вночі тисячі українських матерів.

Читайте також: Армія будь-якого агресора не може убивати без згоди з боку "мирних жителів" - політолог

Через вас, росіяни, двадцятирічні хлопці мислять, як п'ятдесятирічні чоловіки.

Через вас, росіяни, коли я потрапляю в нове місце, я не насолоджуюся архітектурою, або красою природи, а інтуітивно шукаю місце, де сховатися в разі авіаційного або артилерійського обстрілу.

Через вас, росіяни, мені сняться діти з малайзійського боїнга.

Через вас, росіяни, моє життя ніколи не буде таким, яким я його планував.

Тому пробачте мені, росіяни, що я не буду вас пробачати.

І дітей своїх вчитиму не пробачити вас ніколи.

Не тішуся теракту в Пітері, але і співчуття не чекайте. За все є кара і все має свою ціну.

Я все сказав.