- Роза, не набридло тобі слухати Білик? Вже декілька тижнів чи вже місяців?..)

- Я не можу наслухатися її "ранньої творчості". Вона мене не одпустить, доки я про се не напишу... 

Тому пишу.

Мабуть, багато хто пригадає пісні ранньої Білик, яка відома була своїми УКРАЇНСЬКИМИ піснями, приміром, "А я пливу", "Ти мій", "Так просто"... (чомусь думаю, що багато хто зможе продовжити сей список). Вона була одним із найяскравіших та найкреативніших спалахів української музики 90-х.

Більше того, в її репертуарі є пісня на слова Тараса Шевченка "Бандуристе, орле сизий" (і навіть є кліп - перегляньте неодмінно), а також дуже українська пісня "Не плач, Марічко, не плач" з такими словами: "Марічка і Україна край шляху стоять разом. Чекають та й виглядають, чи краще іде життя. Замислилась і не знаю, здалося вона - то я". З особливим подивом я відкрила для себе саме ці її пісні. І стало мені ще гіркіше, що ми втратили той сильний український голос. Так само, як Повалій, як Лорак, як Могилевську... Але. ЇЇ україномовний період творчості тривав з 1990 року ("Кувала зозуля") по 2003 рік («Білик. Країна»), а се 7 україномовних альбомів (близько 70 пісень українською) та безліч неординарних і сенсаційних на той час кліпів. До того ж, вона не тільки співає, а й практично всі тексти та музика написані нею. Се неабияка творча спадщина, яка нам лишилася.

Читайте також: Інтерв'ю з Ані Лорак виїло мозок. У неї катастрофічно маленький словниковий запас - журналістка

Цікавий факт, що в 1995 році її було визначено, як найбільш популярну співачку України. І тому Ірина навіть потрапила на аудієнцію із президентом США Біллом Клінтоном, який був тоді в Києві.

Зважаючи на ці всі її здобутки, я просто свідомо відгороджуюся від оцього періоду, який настав потім та якою вона стала згодом. Бо якщо з її вуст лунало живе українське слово, вона була така щира та гарна, то вона для мене такою і буде, і я за неї таку вдячна. Не буду її тримати в голові геть протилежну - російськомовну, штучну, з неприродними рисами обличчя. Вона віддала себе настільки українському, наскільки се було можливо. В мене склалося таке враження. Приміром, я дивилася її різні інтерв'ю, то різниця очевидна: тоді і зараз. Тоді - жива, енергійна; зараз - така втомлена, не сяє. І се цілком логічно. Чого вартує один такий, наприклад, факт, що з 2 квітня по 15 травня 1997 року вона вирушає у найбільш масштабний концертний тур в історії українського шоу-бізнесу на той час із альбомом "Так Просто", який виявився для неї дуууже непростим. Сей тур охопив 25 найбільших міст України, де відбулося 38 концертів. У неї було навіть декілька концертів на день. Се не могло не позначитися на ній, бо після сього вона впадає в депресію і не хоче бачити людей, у неї починалася істерика та плач як реакція на слова "співати" і "робота". Сама Білик згадувала, що се для неї був вкрай важкий період, який ледь не запроторив її в божевільню, що підтверджує те, що вона віддавала себе людям понад силу.

Мені здається, що гарно підійде під закінчення україномовного періоду, знову ж таки, слова з її пісні "Годі вже": "Сил нема - не тримай. Відпусти. Годі вже!". І ми втратили україномовну Білик, бо вона вже не відчувала себе в сьому напрямку, як би нам не було шкода і як би нам се не подобалося. Се не спроба її виправдати, се констатація факту.

Читайте також: Елементарний бізнес-праґматизм, або Чому в Україні з'являються російськомовні артисти

Гадаю, що лише вкрай сильні особистості зберігають таку основу, що її не можуть зрушити ніякі обставини. Силу характеру, яка змушуватиме постійно триматися однієї лінії і йти чітко окресленим шляхом. З віком люди часто забувають - чому слідували, чому воно було важливе для них. Починають бачити іншу ціль, а не триматися початкової мети. Гадаю, що ті, хто цікавиться видатними особистостями, підтвердять, що мало з них тих, хто був здатний горіти настільки яскраво все життя, як на початку. Часто отримуючи визнання та популярність вони воліють потім спокійного та розміреного життя подалі від усього. Або й не отримують заслуженого визнання, але гаснуть однаково так чи інакше. Так все не просто.

Читайте також: Популярність України в музичних колах Європи зростає - Лижичко

Для українського музичного слухача вона практично зникла, не рахуючи її поодиноких українських пісень. Але я впевнена, що от не варто її за се розпинати, впадаючи в крайнощі, перекреслюючи всі її здобутки, як се часто можна спостерігати. Варто дякувати за її україномовний період, за її квітучість того періоду, який був дуже плідний і якісний. Переінакшуючи її пісню "38 променів сонця", хочу сказати, що варто слухати її 70 променів української пісні, 70 променів щирості, 70 променів слів!)

Послухайте ранню Ірину Білик! Ні, Ви послухайте!)