Новий поворот колеса фортуни - українці на повному серйозі обговорюють і засуджують програмістів, заздрячи їхнім високим зарплатам. Чому? А головне - навіщо?

У нашому суспільстві, розколотому безліччю факторів, постійно з'являються все нові причини для ненависті і нерозуміння. Мало нам ідеологічних розбіжностей, класової непримиренності та регіональних відмінностей, так ще час від часу мішенню для критики стають окремі професії. Історично першими були, напевно, журналісти: виявилося, що все вони роблять не так, і взагалі шкоди від них більше, ніж користі. За журналістами пішли інші - від шахтарів до таксистів. І ось новий поворот колеса фортуни - суспільство на повному серйозі обговорює і засуджує програмістів, заздрячи їхнім високим зарплатам, зручним офісам та усіляким "плюшкам", тобто особливим умовам і заохоченням. Програмісти сьогодні в суспільній думці перетворилися на "жирних котів", яких час "розкуркулити" слідом за "проклятими капіталістами".

Носії нового завжди дратують, так було у всі часи. Проте спробуємо розібратися, що являє собою сьогодні українська індустрія ІТ (інформаційних технологій).

Переважна частина ІТ-сектора орієнтована на експорт, і це не дивно: внутрішній ринок малий і в найближчі 100 років залишиться істотно меншим, ніж ринки США, Євросоюзу та інших розвинених країн. Найбільш поширена бізнес-модель - виконання замовлень іноземних клієнтів - чомусь вважається нікчемним бізнесом, "погодинною здачею в рабство" українських фахівців.

Читайте також: Полюби Скайнет, или почему не стоит бояться роботов

Це дивно, адже, по‑перше, так влаштована вся сфера послуг. З таким же успіхом можна вважати добровільним рабством роботу перукаря, стоматолога або професора бізнес-школи - на час вашого перебування в кріслі перед ним. Старі комуністичні міфи пропонують нам поважати тільки заводський пролетаріат, зараховуючи сферу послуг (й інтелігенцію) до другого сорту. Однак у сучасному світі саме міжнародна торгівля послугами вважається вершиною економічного розвитку, вище товарної і тим більше сировинної економіки. Чому так?

Справа в тому, що, по‑перше, послуги генерують набагато більше доданої вартості. Нагадаю, додана вартість - це доходи мінус матеріальні витрати, тобто заробітна плата включається в додану вартість. Додана вартість ІТ-послуги дуже висока. У разі експорту це валютна виручка, і вся вона надходить у країну (причому, що добре, натомість з країни нічого не вивозиться).

По-друге, набагато краще здавати мізки в оренду погодинно, ніж вивозити їх за кордон на постійне місце проживання. Критики ІТ-індустрії не розуміють, що вона служить потужним чинником запобігання еміграції найталановитіших. Високі зарплати витрачаються тут, в країні, крім того, одне робоче місце в ІТ-індустрії створює додатково три-п'ять у суміжних сферах.

Дуже важливим чинником є соціальний. Програміст (в широкому сенсі ІТ-спеціаліст) - це нова соціальна модель життєвого успіху для молоді. Ви ж не хочете, щоб діти мріяли стати митниками і прокурорами? Важливий не тільки розмір зарплати, але і нова демократична культура менеджменту, новий стиль офісного простору, взагалі спосіб життя - відкритий, орієнтований на розвиток. Запит на цю культуру породжується саме ІТ-індустрією і суміжними креативними галузями.

Накопичення критичної маси фахівців створює насичене інформаційне середовище, "поживний бульйон" для інновацій, де ідеї витають у повітрі і народжуються стартапи. Цей шлях пройшли раніше креативні міста і долини світу. Для того щоб його повторили Київ і Львів, будуються такі проекти, як UNIT.City, Creative Quarter і IT-Park. І це тільки початок.

Але є ще два важливі чинники. Один з них - образ країни. Дипломати підтвердять, що дуже складно просувати на світовому ринку Україну, що асоціюється сьогодні в основному з війною і корупцією. Історії успіху українських програмістів, а також дизайнерів, кінопродюсерів і так далі поряд з історіями спортсменів та артистів формують образ сучасної привабливої країни.

Читайте також: Что делать с лишними людьми?

Другий фактор може виявитися ще важливішим. ІТ-індустрія першою зіткнулася з браком фахівців і негайно стала інвестувати в освіту. Саме ця галузь є найбільш зацікавленим замовником реформи освіти, вдумливим і сильним партнером держави у цій сфері, підтримуючи зміни попитом, інвестиціями і технологіями.

Сьогодні ІТ-індустрія перебуває під пильною увагою силовиків і популістів, податківців і соціальних демагогів. Зруйнувати те, що створювалося роками праці десятків тисяч людей, нескладно. Відновити потім буде неможливо, і сумний жарт про те, що останній від'їжджаючий має вимкнути світло в аеропорту, може виявитися пророцтвом.