Поминальні дні, які наближаються... Давно вже хотілось щось написати про спотворене сприйняття смерті і поминання в нашій культурі.

Після заглиблення в теорію і практику роботи з інформаційним полем, для мене стало очевидним - смерть є лише частиною вічного кола життя, вмирає тіло-наш біоскафандр, душа і енергії вічні, непідвладні ані часу, ані простору.

Є у взаємодії життя і смерті містика, таємниця і містерія, але багато і взаємної поваги, і мертві завжди хочуть, щоб їх згадали, визнали і з гідністю відпустили.

Тому мені подобається те, як виглядають похорони і цвинтарі на Заході - однаковий стиль одягу людей, стримані поведінка, промови і ритуали, максимальна простота в оформленні цвинтарів, могил і надгробків. Люди відчувають смерть інакше, і вміють і відпустити, і не перетворити це на балаган.

Читайте також: Церква закликала прихожан не приносити на кладовища штучні квіти. ВІДЕО

Порівняйте з тим, що відбувається в наших краях. Похорони і поминки нагадують циганський табір, з набором совьєт бабів у мохерових кохтах і жутких хустках, з п'яницями, які нюхом чують, де наливають на халяву, з родичами, яким по протоколу треба безутішно лити сльози, навіть якшо померла 90-річна бабця... "ой на кого ж ти нас покинув?" - пам'ятаю ридання бабці над труною свого старого чоловіка, який до того чотири роки лежав паралізований і мучив необхідністю догляду всю свою родину.

Напускний пафос, трагедія доведена до абсурду, жахлива музика, пластикові вінки без смаку, катафалки, в своїй масі жлобські пам'ятники, розпиття горілки над могилами і т.д. Не знаю як вам, а мені здається, що в цьому дійстві проглядається більше знущання над тими, хто відійшов, ніж поваги до їхнього відходу. Гротеск і абсурд.

Дуже сподіваюсь, що вже настає той час, коли весь цей балаган буде поступово зникати як поганий сон, як неминуче відображення того стану суспільства, яке породило цю жлобську цвинтарну антикультуру.

А на зміну проходитиме спокійне замирене ставлення до тих, хто пішов, з повагою і гідністю.