А бува й таке. У київській аптеці два віконця. Черга. Кожен набір ліків оголошується як у театрі – лунко, без інтершумів.

В одному безкомромісна русская, яка строго говорить із клієнтами по-московськи. У другому – і так, і так.

Дійшло до діда, який заговорив у віконце - те, що друге - по-українськи. Відповідь – чемна, по-українськи.

І всій черзі до тих мовних нюансів ніби й начхати. Нудьга, потилиці, вигуки: "Што дальше!"

А той дід на секунду відійшов із пакетиком і згадав: ще щось не докупив! Але ... друге віконце вже зайнято. І він почалапав до першого - де безкомпромісна московська.

Читайте також: Зневага та нахабство. Працівники полтавської бібліотеки відмовились спілкуватись українською з відомим вченим

І шо я бачу: україномовнмй дід з першого свого слова перекидається на русскоязичного, і парочкою вони щебечуть як десь на метро Ахотний Ряд.

Що за диво? Бачу шо й продавчиня з другого віконця легенько покосилася: "Невже ТОЙ САМИЙ дід?"

А мені вкотре стало очевидним: наскільки чутливо пеленгує нейтральний "київський натовп" мовні прєдпочтєнія. Як примхливо вибудовує свої мовні стратегії "поза хатою". І як багато українофонів, які капітулюють перед громкоґоворящіми русскіми ще до того, як відкриють уста.

Дякую москвомовному Києву, де за статистикою 86% українців. З такими сумирними людьми жодної мовної війни не розв'яжеш.

Ну а кинути у московку з першого вікна пачкою валідолу? Шоб та згадала в якій країні і кому вона слуга у тій аптеці? Нє-нє!

Читайте також: Про мовну психотравму і українське ґетто

Так не буває. Хіба у казці про Ларису Ніцой. Але хто вона для 86% "аптєчних дєдов"? Нарушитєль Пакту "Нє навязивайтє мнє свою мову". Пошти Фаріон.

– Што дальше!