Український спорт останнім часом не перестає радувати: наш гімнаст, призер Олімпіади Олег Верняєв укотре став найкращим на континентальних змаганнях, боксери трьома вдалими поєдинками за одну ніч іще раз показали світові, що таке українська перемога в ринзі, і навіть наші кіберспортсмени (саме так себе називають професійні ґеймери) одні з найліпших у своїй сфері.

У західних країнах успіхи у великому спорті зазвичай пов'язують із гарним розвитком та популярністю масової фізичної культури, насамперед серед молоді. У Росії навпаки – віддають перевагу інвестиціям у професіоналів, зокрема й у допінгові програми на державному рівні, аби потім використовувати перемоги в геополітичних цілях.

Читайте також: Олег Верняєв став абсолютним чемпіоном Європи зі спортивної гімнастики. ВІДЕО

На цьому фоні українські звитяги видаються феноменом, винятком із правил. У нас і державна підтримка мінімальна, якщо, звичайно, не брати до уваги вітальні дописи президента в фейсбуці, бо професійні спортсмени завжди жаліються на нестачу фінансування та застарілу інфраструктуру. Та й із масовістю й залученням молоді у спорт теж не все так ідеально, як могло би бути. Наприклад, культура студентського спорту, на жаль, у більшості випадків зводиться до не дуже популярних секцій при навчальному закладі та змагань, що проводяться для звіту й узяти участь в яких викладачі благають хоч когось.

Так я колись потрапив на турнір зі плавання (хоча тоді відвідав тільки кілька занять у басейні), де ледве доплив до кінця та посів почесне друге місце з якимось абсолютно абсурдним часом. Просто нас пливло лише троє. А в тих же Сполучених Штатах студентські ліги є прямим трампліном для потрапляння у професійний спорт. І це вигідно для держави, яка досягає мети – і молодь спортом займається, і база для великих перемог є. До речі, в популярних ігрових видах, як баскетбол чи американський футбол, це не потребує майже жодних інвестицій, бо їх роблять комерційні клуби чи ліги.

Але не все так погано й у нас, бо, по-перше, молодь все ж залучена до спорту, але все ж більш неформального. Величезна кількість видів вуличних занять, які зараз популярні, тому приклад. Українці доводять, що можна як витрачати гроші на якісні, але дуже дорогі спортклуби, так і водночас можна й самим, безкоштовно, просто на вулиці займатися вдосконаленням свого тіла та духу. І не думаю, що й у першому, й у другому випадку це потребує якогось втручання держави.

А по-друге, з іншого боку, переможці всіляких міжнародних турнірів та змагань, якими ми пишаємося, все ж звідкись з'являються, і навряд чи з елітних спортзалів чи дворових майданчиків. Зазвичай вони виходять зі стареньких стадіонів чи залів, де і кують свої перемоги. І це приклад відданості людей своїй справі. Бо, якщо бокс, наприклад, у професійному видгляді є справою прибутковою, то багато видів спорту, в яких ми маємо перемоги, такими не є. І це дійсно феномен, приклад великої сили українців, коли незважаючи на не найкращі умови та фінансування український стяг все ж регулярно підіймається над великими спортивними аренами світу.

Читайте також: Три перемоги у США! Усик, Ломаченко і Гвоздик! Це щось неймовірне! Українці – the best!

Індикатором розвитку фізичної культури в країні, як на мене, є не тільки фактична кількість спортсменів, спортмайданчиків чи перемог, а й суспільний інтерес, число вболівальників тих чи інших видів спорту. Звісно, добре, коли ми консолідуємося під час важливих матчів національної збірної з футболу, а ще краще, коли гра наших футболістів стає приводом для гордості, а не розчарування. Але ж не футболом єдиним! Спортсмени інших видів спорту працюють, аби гідно представляти країну, точно не менше, і тому теж заслуговують на нашу з вами увагу.

Приємним видається той факт, що на матчі нашої збірної на Чемпіонаті світу з хокею розпродані всі квитки, тому хлопці не залишаться без підтримки на домашньому льоді. Але прикро, що за всім цим ажіотажем з Євробаченням не дуже і помітно, що це міжнародне змагання проходить саме в Києві! Звичайно, прибутки від продажу квитків не варто й порівнювати, але ж це гарна можливість популяризувати хокей в Україні, зацікавити в першу чергу дітей і молодь через таку масштабну подію. А ще впевнений, що саме спортивні події це те, що допомагає об'єднатись та все ж вносить певний необхідний позитив в суспільство.

Арсеній СІТНІКОВ, "Тиждень"