Класична росіянська мова розпадається на близько 20 регіоналектів, або ж, коли брати по-крупному, на три великих «нарєчія», по сутності латентні мови, жодна з яких не представлена у повній мірі в літературній нормі Московії.
Латентні мови, тобто мови що фізично існують, мають своїх носіїв, та не мають великої літературної традиції, ніде не викладаються і не звучать в етері і друку. За певних зусиль з них можна зробити (фактично, відродити) окремі самостійні мови.
Прикладом може стати македонски јазик.
З одного боку, на все македонське одразу посягають грецький, сербський та болгарський «великі» проекти, відтак бачать у македонській мові та культурі частину своєї, в кращому разі - «суржик» під впливом сусіда-конкурента. Так для пансербиста македонська мова - сербський діалект з болгарськими елементами, а для панболгариста - навпаки, болгарський діалект з сербським впливом. Для пангрециста ж - це мова греків-слов'янофонів.

Читайте також: Гримуча суміш суржику - більше відтінків та емоцій

З іншого боку, самі македонці наполягають що їхня мова, хоч і дійсно зазнавала безкінечних мовних впливів сусідів, по суті є тою самою церковнослов'янською, яку якщо не застали вже готовою Кирил з Методієм, то принаймні самі створили в далекому І тисячолітті. Тобто, це для них не просто окрема мова, але ще й мова-матір більшості слов'янських мов.
Але нас більше цікавить не теоретична, безумовно цікава, а практична площина.
Македонську вперше ввели офіційно вольовим політичним рішенням в 1946 році.
В перші п'ять років було кодифіковано базовий мовний запас, окреслено принципові його відмінності від мов сусідів, покладено принципи словотворення. Видано перші, невсеосяжні словники та інструкції з відродження слів, пурифікації тобто пошуку і виокремлення правильних версій слів, які мають схожість з сусідами.
Другі десять років почалось вивчення мови в інститутах і вишах, в кінці цього періоду радіо та телебачення перейшли на літературну норму мови. Випущено багато спеціальних словників різних галузей, церкву примусили вести службу на македонській.
Треті десять років країну заполонили випускники нової літнорми, виросло перше покоління хто вчив її в школах а також чув по радіо і телебаченню. З цього моменту македонська в республіці почала витісняти сербохорватську, яка, втім, залишалась не тільки мовою міжнаціонального спілкування, але й слугувала Мовою Престижу.
Четверте і п'яте десятиліття питання «існування як такого» мови вже навіть не розглядалося, проте виникла солідна школа лінгвістики. Оформилась художня література, яку можна поділити на дві - й обидві важливі - галузі, а саме оригінальні твори та переклад світової класики та класики мов-сусідів.
Далі грянула незалежність, і її Македонія зустріла вже готовою. Мова Престижу просто втратила свій статус. Сербську, болгарську та грецьку нові покоління вивчають з інших мотивів, причому перші дві - переважно через взаємозрозумілість, а останню - через її корисність для бізнесу.

Читайте також: Презумпція москаля: коли мова ненависті має право на існування

І це при тому, що відсутність цензури породила гостру полеміку сусідів щодо існування македонської мови, македонців та навіть Македонії як такої. Проте така дискусія хоч і наносить удар репутації та зовнішній політиці Македонії, але всередині країни вже не грає критичної ролі.
Як бачимо, «шлях через пустелю» рахується ліченими десятиліттями, якщо на це спрямована політична воля.