Дістала істерія колишніх соратників Януковича і Симоненка про їхню "беззаветную" любов і повагу до "Советской армии" та дідів-героїв. Не знаю як воювали їх діди ( згадую історичний брєд Колісніченка про його "героїчну військову родину"), а те, що ЯНУКОВИЧ, АЗАРОВ, СИМОНЕНКО, МЕДВЕДЧУК, ТАБАЧНИК...у свій час самі відмазались від служби в "непобедимой советской армии", хто як міг, то це факт.

Читайте також: Как о войне рассказывают в Бельгии

Водночас багаторічна дика пропаганда їхньої влади про небезпеку, яка іде від" українського нацоналізму" всіляко готувала нинішню війну через "братню допомогу Росії Донбасу і Криму". Одним словом, війну на Сході вони "приближали как могли".
І тут доречно нагадати слова справжніх фронтовиків про правду й трагедію війни.
Олександр Довженко у "Щоденникових записах" передбачає:""Найменше би я хотів дожити до того моменту, коли після хоча і нелюдської тяжкої, але переможної війни кожна наша ганчірка перетворилася на священну реліквію переможця. Коли кожен дурень і бюрократ, не дивлячись на якого.. народ переможе фашистів , заявить, що перемога сталася саме завдяки йому, що кріпив оборону, коли дурень стане священними і недоторканним, не підлягатиме критикуванню...
Я хочу вірити, що якби не багато загинуло кращих людей, як не багато шушвалі лишиться по жирним прифронтовим установам, все ж таки виростуть і загартуються в боротьбі сильні характери, сильні душі, замість сильних срак..."
Довженко ще в 1942 році вбачав небезпеку приватизації перемоги у війні "братнім російським народом" на чолі з Сталіним-Путіним.

Читайте також: Ты наклеил на свою немецкую иномарку "можем повторить"...

" Якщо вся доблесть синів України у Вітчизняній війні, всі жертви і страждання народа і вся переможна сила після війни хитроумними руками і перами відповідних молодців оформиться в єдиний Побідний советський котел, а на рахунок українців ціми ж таки руками випнеться штучно утворена гитлєрівська петлюрівщина і антисемітізм з усіма наслідками м"ясорубок - краще б мені вмерти і не знати більш людської підлості, і бездонної ненависті, і бездонної вічної брехні, якою оплутані ми" - пише Олександр Довженко.
Пророчі слова Довженка, на жаль, стали реальністю.
Отож,нині варто повернути історичну правду про ту страшну війну, про гідне місце України-переможниці в колі європейський народів та про спражніх героїв.
І водночас не допустити клоунів до партійного піару на війні та зробити все, щоб у пошані були "сильні душі, а не сильні сраки"!
ВІчна пам"ять і слава героям!