Дещо про підручники.

За великим рахунком ситуація проста. Якщо дивитись на неї тверезо і адекватно. І такі ж прості вирішення цієї ситуації. Але хто і коли з очільників нашої освіти знаходив прості і адекватні рішення?

Мова про достославні шкільні підручники. Давайте чесно. Більшість шкільних підручників - елементарна халтура. Погано написана, нецікава, з помилками та поганенькою поліграфією.

Про це не лише батьки говорять. На це і вчителі жаліються. Низька якість підручників вимагає від вчителів чи мовчазної згоди з халтурою чи залучення всіляких додаткових навчальних матеріалів. За батьківські гроші, звичайно.

Зараз я нічого нового не пишу. Ситуація зрозуміла більшості, і лише вперті «відстоювачі» нашої недолугої освітньої системи можуть мати якусь відмінну думку.

Читайте також: 20% від того, що пишуть у підручниках - це спам з минулого

Ситуація зрозуміла. Але що робити? Давайте зразу чесно скажемо, що підручники - вкрай корумпована та вкрай прибуткова освітня сфера. Саме тому якісь зміни тут будуть відбуватись лише через шалений супротив. Тут мова іде про мільйони і мільйони. Бюджетних (себто наших з вами) грошей.

Теоретично - підручник лише шлях. Один з можливих. І в ідеалі чиновники повинні визначати лише точку до якої шлях повинен привести учня. Себто є певний обсяг знань в рамках затвердженої навчальної програми, а от вже яким шляхом поведе вчитель - його персональна справа.

Теоретично педагог повинен сам вибирати з десятків і десятків підручників той, що йому більше до душі. Це взагалі не справа чиновників - визначати, за якими підручниками вчити. Чиновник повинен забезпечити фінансування закупки вибраних педагогом книжок і проконтролювати кінцевий результат навчання. Оце і все. Це в ідеалі. Я прекрасно розумію, що це досить фантастичний сценарій. Але чому б бодай не прагнути до цієї моделі?

Є інша складова проблеми. І ось тут рішення може бути більш реалістичне. Створилась абсолютно абсурдна ситуація. З одного боку і педагоги, і батьки масово висловлюють незадоволення підручниками, а з іншого слухняно цими підручниками користуються.

Для прикладу. Всі (!) існуючі шкільні підручники з англійської мови викликають різку критику і вчителів, і батьків. Тому і докуповуються іноземні посібники.

Читайте також: Як українська школа ламає дітей

Чекайте! Але ж є елементарно просте рішення. Якщо бодай шістдесят відсотків вчителів оприлюднять свою позицію щодо цих підручників, якщо ця позиція буде викладена у вигляді публічного документу, якщо, зрештою, педагоги просто відмовляться вчити дітей по халтурних підручниках - що буде далі?

А далі чиновники будуть змушені щось робити. Шукати нові підручники, нових авторів, проводити публічні конкурси, зрештою - звітуватись перед громадою про попередні конкурси. Але зараз все залишається, як і було. Приватно розповідаємо, який поганий той чи інший підручник, але в публічне поле не виносимо. Бо це означає скандал. Бо це означає боротьбу. Легше підкоритись, пошукати варіант без конфліктів.

Вчителі в групі «Батьки:SOS» часто закидають батькам те, що батьки «лізуть» у сферу, в якій не є фахівцями. Добре. Панове вчителі! Ви - фахівці. У вас є професійна гордість (крім професійної солідарності). Так чому ви мовчите? Чому ви не намагаєтесь чесно назвати халтуру халтурою? Чому ви не відмовляєтесь вчити дітей по недолугих і бездарних підручниках? Вас же багато!

Невже ви не можете об'єднатись і назвати речі своїми іменами? І не абстрактно. Конкретно. Тут же все просто. Якщо бодай тисяча вчителів публічно заявить, що якійсь підручник поганий - чиновники будуть змушені щось робити. І жоден гриф не порятує. Чи знову є очікування, що ситуацію змінять батьки? Але ж ВАМ з цими книжками працювати. Це ВАШ робочий інструмент. Чи це не так?...