Мова про наші якби справжні ВИЩІ навчальні заклади - університети, академії, інститути ... та школи, гімназії, ліцеї. Я ставлю дещо оце очевидно неочевидне «якби» тому, що внутрішня організація діяльності у наших як ВНЗ, так і ЗНЗ дуже сильно відрізняється від закордонної у рази більш успішної «модельної» практики. Попри існування всіх їхніх національних відмінностей.

В Україні 3 млн. 800 тис. учнів у системі загальної середньої освіти, які вчаться 11 років.

В Україні 1 млн. 300 тисяч студентів у ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації, які вчаться 5 (дехто 6) років.

Читайте також: Чому "буксують" освітні реформи в Україні

При цьому в середньому на одного вчителя ЗНЗ припадає дещо менше ніж 10 учнів, а на одного викладача ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації припадає дещо більше 10 студентів.

Крім того, за даними держстату в Україні цього року атестати отримають (не має підстав боятися, що комусь не дадуть) 211 000 випускників 11-х класів, а минулого року наші ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації прийняли на навчання 253 200 осіб. Заявки ВНЗ на цьогорічну вступну кампанію на рівні минулого року.

Схоже, що у нас навчання у ЗНЗ (школі) просто з часом лінійно продовжується у ВНЗ (університети, академії, інститути). Чи може у такій моделі (пам'ятаймо - кількість визначає якість) сегмент вищої освіти стати кардинально новим простором для особистісного розвитку молодої особи?

Чи ж з'явиться у нас дійсно сучасна еліта з дійсно державницькими та національно-орієнтованими політичними цінностями, щоб привести ці цифрові показники структури освіти до рівня характеристик успішних країн світу як передумову до подібного тамтешнім показникам свого національного ВВП?

Читайте також: Новостройки пригорода: почему возникают проблемы с обучением детей

Корінь історично-нагальної для України потреби у тім, щоб сформувати таку управлінську та політичну культуру, за якої в урядовців, депутатів та, головне, у Першої особи (не лише держави, а й кожного закладу) в основі цілепокладання буде не лише бажання влади, що надає можливість у тіньовому режимі реалізувати ту "цінність", що "українців багато і з них є що взяти". На часі історичний запит на політиків, здатних до конструктруювання суспільного простору європейських цінностей у 42-х мільйонному географічному центрі Європи, що виходить з під протекторіату Кремля.