Теракт на стадіоні в Манчестері ще раз нагадав про нерозв'язані проблеми європейської безпеки. Терорист-одинак, який представляв «Ісламську державу», зміг пронести вибухівку на стадіон через всі численні кордони безпеки і підірвав її у натовпі глядачів, які поверталися після концерту співачки Аріани Гранде.

І те, що керівництво ІД так швидко відреагувало і взяло на себе відповідальність за скоєне, є непрямим свідченням того, що терорист діяв сам і в нього не було спільників, принаймні на стадії безпосереднього здійснення теракту. Інакше б із заявою про причетність до манчестерського вибуху ісламісти б почекали, щоб дати можливість спільникам смертника лягти на дно.

Відзначимо, що серед терористів виникла навіть своєрідна конкуренція за сумнівну честь бути організаторами вибуху в Манчестері.

Преса повідомляє про можливі зв'язки 22-річного смертника СалманаАбеді з «Аль-Каїдою». Втім, Лівія - це якраз те місце, де «Ісламська держава» і «Аль-Каїда» не ворогують, а виступають єдиним фронтом проти своїх супротивників у громадянській війні.

Читайте також: Взрыв в Манчестере ещё раз показал: террористы будут бить по самому больному и как можно громче

Тепер, звичайно, у Великій Британії вживають запізнілих заходів підвищеної безпеки, але пораненим і загиблим, серед яких багато дітей, це вже не допоможе. Манчестерський теракт визнаний найбільшим у країні з 2005 року. Тоді теж діяли терористи-смертники, тільки не один, а чотири, тому і жертв було в два з половиною разу більше, ніж зараз. І, як і тоді, теракт влаштував уродженець Сполученого Королівства, хоча і виходець із Лівії. Так що з нинішнім напливом біженців із Близького Сходу в країни Євросоюзу нинішній теракт начебто безпосередньо не пов'язаний. Хоча його виконавець за кілька днів до трагедії повернувся з Лівії, де, очевидно, пройшов відповідну підготовку.

Тепер, думаю, прихильників Брекзіту в британському суспільстві напевно додасться. Це - ще одне свідчення того, що інтеграції значної частини мусульман у британське суспільство не відбувається. Цілком імовірно, що однією з цілей теракту якраз і було вплинути на результат майбутніх парламентських виборів у Великій Британії. Ісламісти, як видається, зацікавлені в тому, щоб при владі залишився нинішній консервативний уряд, який заявляє про свій твердий намір довести Брекзіт до кінця.

Адже одна з найважливіших цілей ІД - зруйнувати європейську єдність і, ширше, єдність всього західного світу. Розпад Євросоюзу і, особливо, Північноатлантичного пакту значно ускладнив би міжнародну координацію боротьби з тероризмом. Щоправда, та ж Велика Британія, виходячи з ЄС, одночасно зміцнює зв'язки з НАТО. І, звичайно ж, саме Північноатлантичний пакт, а не Євросоюз повинен відігравати головну роль у боротьбі з міжнародним тероризмом, особливо ісламським.

До тих пір, поки в Сирії, Іраку та Лівії залишаються вельми сильними позиції «Ісламської держави» і поки в цих країнах тривають громадянські війни, Європу продовжуватиме захльостувати потік біженців з палаючого Близького Сходу й ісламського тероризму.

Обстановка війни і хаосу постійно підживлює ІД і привертає доїї лав усе нових прихильників як у близькосхідних країнах, так і благополучній Європі, де члени місцевих мусульманських громад, навіть ті, які народилися на Європейському континенті, не можуть байдуже дивитися на те, як гинуть їхні родичі й одновірці . І звинувачують вони в цьому як Захід, так і Росію.

Єдиний шлях покінчити з «Ісламською державою» і тим самим різко скоротити загрозу міжнародного тероризму в Європі, Америці та Росії - це широкомасштабна міжнародна військова інтервенція в проблемні близькосхідні держави. Поки ж місцеві уряди борються з ІД не надто успішно. Так, в Іраку урядові війська навіть за підтримки американської авіації та спецпризначенцівпід час найбільшої наземної операції проти ІД ось уже скоро дев'ять місяців не можуть встановити повний контроль над захопленим бойовиками Мосулом.

А в Лівії позиції терористів останнім часом навіть зміцнилися. Тут потрібна саме широкомасштабна військова інтервенція з великою участю сухопутних військ, яким доведеться також протягом тривалого часу виконувати на Близькому Сході окупаційну місію.

Здійснити таку інтервенцію під силу тільки НАТО. Але для цього потрібна насамперед рішучість головного члена Північноатлантичного пакту - США. Причому інтервенція не має обмежуватись тільки військовими заходами, спрямованими на повне знищення «Ісламської держави» і повалення режиму сирійського президента БашараАсада. Знадобляться кардинальні політичні рішення із перекроювання існуючих кордонів проблемних близькосхідних держав за принципом досягнення максимально можливої етнічної і конфесійної однорідності, з можливим створенням при цьому нових держав, зокрема курдської.

Якщо така інтервенція все ж буде здійснена, це, безумовно, призведе до зростання втрат американських і союзних з ними європейських військ, а також до істотного зростання військових витрат. Адже війська на Близькому Сході доведеться тримати не одне десятиліття, поки в мусульманських країнах не будуть проведені соціально-політичні перетворення і не вступить у життя нове покоління, яке не піддавалося впливу ісламістів. Так було в Західній Німеччині, коли в умовах союзної окупації виросло покоління німців, яке отримало потужне щеплення антинацистської і взагалі антитоталітарноїпропаганди.

Читайте також: Единственный способ победить терроризм - это начать его побеждать

Зрозуміло, і жертви серед натовських солдатів і мирних жителів мусульманських країн, і збільшення військових витрат - теми вкрай непопулярні у західній громадській думці. Однак уцьому випадку, боюся, європейці й американці дурять самих себе. В умовах колосальної нерівності в озброєнні і при грамотному проведенні військової операції втрати союзних армій за порядком будуть порівнянні з нинішнім числом жертв терактів у Європі, яке в разі військової інтервенції на Близький Схід значно скоротиться.

А зростання військових витрат на інтервенцію дозволить, в разі зниження ризику терористичної загрози, скоротити витрати на підтримку внутрішньої безпеки, що значною мірою компенсує зростання військових бюджетів.

Я далеко не впевнений, що Дональд Трамп зважиться на подібну інтервенцію навіть у разі свого переобрання на другий термін. Однак рано чи пізно при владі опиниться такий американський президент, який її здійснить. Інакше боротьба з ісламським тероризмом ризикує перетворитися на погану нескінченність.