Вшануванням роковин примусового переселення кримських татар у 1944 році наша держава проявила ще один аспект цивілізованої нації

Нещодавно, 18 травня 2017, вся Україна вшанувала 73-ті роковини від дня примусового виселення в 1944-му році кримських татар з Криму. Значною мірою, це вшанування (та в інші роки) стали можливими завдяки тому, що кримськотатарські активісти разом з українською державою сформували і зофіціонізували об'єктивну інформацію про ті події.

Без всякого сумніву, цим самим наша держава проявила ще один аспект цивілізованої нації. Багато хто у світі про це промовчить, але подумки зайвий раз відзначить українську державу з повагою. Адже виключно по-людськи ми показали, що переймаємося трагедією 180 тисяч кримськотатарського етносу, який був, є і буде невід'ємною складовою українського народу. Тобто, ми зайвий раз показали, що ми є нормальна, цивілізована держава, яка керується загальноприйнятими людськими цінностями, або, як тепер прийнято говорити, - європейськими цінностями.

Тепер же насамперед заслуговує гнівного осуду комуністична система, у якій зародилася й була реалізована згадана злочинна ідея, а не лише Сталін та Берія. Згадані особи безумовно винні і вартують покарання. Але не тільки вони. Адже самі вони без участі інших не могли задумати й реалізувати всіх тих злочинів, які вчинив режим. Тому треба встановити і засудити особи всіх причетних (в т.ч. - на місцях) і методи їх злочинних дій, аби у майбутньому не допускати ні носіїв таких ідей, ані їх методів для запровадження в життя. В умовах радянської ментальності - будь яке таке з'ясування було нереальним. А в умовах української - актуально.

Читайте також: Россия не тюрьма, а кладбище народов

Варто зауважити, що згадане виселення не було ні першим, ані останнім подібним злочином системи. Всі вони по суті зводились до ліквідації (або нації, або групи населення, або родини, або особи тощо). Комуністична система здебільшого перейняла ці методи від інших імперій, вдосконалила їх і реалізовувала «проекти» як свої майже протягом всього періоду свого існування. Під час таких операцій, як «боротьба з шпигунами», як «заселення незаселених регіонів», як «розкулачення», як «покарання народів», «вирівнювання кордонів» тощо відпрацьовувалися окремі злочинні акції, які здебільшого були покликані впроваджувати брудні політичні оборудки радянської системи.

У цьому контексті, заслуговують уваги примусові виселення українців і поляків у Західній Україні в період 1945 - 1947 р.р, які організували тодішні комуністичні системи в СРСР і в Польщі. Про це також офіційно не згадувалося в СРСР. А постраждали від цього злочину понад півмільйона українців і поляків. Як тільки не називали тих акцій: і просто «переселення», і «Вісла», і «Обмін територіями» тощо. А суть їх завжди зводилася, як вже згадувалося, до одного - ліквідації. У кращому випадку - виривання людей з умов, які століттями формувалися і були їм рідними (таким чином припинялася їх звична життєдіяльність). В гіршому - одним з найжахливіших наслідків тих примусових переселень було те, що часто люди розплачувалися своїм життям за чужі злочини.

Читайте також: Трагедія кримських татар триває: на зміну Сталінові прийшов Путін

На жаль, багатьох свідомих свідків 1945 - 1947 років вже нема і в більшості з них ніхто нічого про їх примусове переселення не з'ясовував. Є ще деякі їх діти та онуки, окремі з яких знають про трагедії цих переселень із щирих бесід із своїми рідними, тобто ще є носіями об'єктивної інформації. Але навіть за цих умов, у нашій державі, як у випадку з кримськими татарами, було б доцільно невідкладно вивчити і об'єктивно офіційно зафіксувати ті жахливі масові переселення в Західній Україні та щороку належним чином вшановувати ті жахливі події.

То ж справою честі нашої держави є вшанування всіх, кого свого часу примусово виселила комуністична система з рідних місць. Це і українці, і кримські татари, і всі інші етнічні меншини, групи, родини та особи. Причому вшанування українських переселенців має бути не менш значимим, ніж вшанування інших.