Минулого тижня відбулися парламентські слухання на тему антикорупційної політики. На жаль, протягом року, що минув з часу минулих слухань, у темі боротьби з корупцією було багато шуму, гучних шоу, пафосних виступів, але за цими спецефектами не було помітно реальних результатів. Основними КРІ, по великому рахунку, вважаю наступні:

Вироки суду, які набули законної сили, і по яким до відповідальності притягнуті організатори корупційних злочинів з числа найвищих посадових осіб, державних службовців категорії "А" або топ-політиків чи правоохоронців. Поки що до відповідальності притягають переважно дрібних і середніх виконавців. Справи по "великій рибі" затягуються на стадіях оголошення підозри або взагалі закриваються. Піар-баталії навколо обрання запобіжного заходу не можна вважати реальними досягненнями. Як правило, це частина операцій по "віджиму" бізнесу і корупційних схем. В такому випадку спроба посадити високого фігуранта на два місяці за грати в ізолятор тимчасового утримання мало чим відрізняється від запирання бізнесмена "на підвал" чи "на яму" для отримання викупу.

Читайте також: НАБУ борется с коррупцией проплаченными пресс-релизами?

Суми коштів, повернуті до державного бюджету внаслідок вироків судів по антикорупційних справах. Протягом 2016 року, за даними Рахункової палати, лише 200 тисяч гривень отримав Державний бюджет України по статті "Конфісковані кошти і кошти, отримані від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду за вчинення корупційного та повязаного з корупцією правопорушення". План по цій статті передбачав надходження 7 млрд. 747 млн. грн. "Спецконфіскація" астрономічної суми 40 мільярдів у 2017 році до цього часу не вивчена достатньо, текст судового рішення засекречений, його правова чистота ставиться під сумнів, тому існує ризик оскарження цього рішенння у міжнародних судах. Правоохоронні органи люблять звітуватися щодо мільярдів і десятків мільярдів "попереджених збитків" чи "обєму економічних операцій, щодо яких проводяться слідчі діі", проте ці суми повинні бути підтверджені реальними судовими рішеннями і законним надходженням коштів до державного бюджету. Поки що ж новоствореному Агенству по управлінню конфіскованими активами займатися особливо нічим.

Руйнація масштабних схем системної корупції. Саме ліквідація можливостей для збору мільярдів коштів, а не банальна зміна кінцевого бенефіціару чи заміна юридичної схеми на іншу, більш просунуту. На жаль, поки що більшість успішних прикладів роботи правоохоронців стосуються разових затримань хабарників, але не розкриття і знищення макрокорупційних схем, ну хоча би від мільярда гривень.

Є певні успіхи у розслідуванні зловживань у діяльності найбільших державних підприємств. Проведено значну роботу по Одеському припортовому заводу, Державній Продовольчо-зерновій корпорації, Обєднаній гірничо-хімічній компанії, кільком іншим крупним підприємствам. Схеми розкрадань на державних підприємствах типові - закупки сировини та продаж готової продукції через прокладки-посередники. Окрім безпосередніх втрат бюджету, ці схеми приводять і до появи хибного гасла про "неефективну державу". Відповідно, корупціонери закликають приватизувати такі підприємства і отримувати ті ж самі суми прибутків уже легально. На жаль, після купівлі підприємства за демпінговою ціною вони не збираються сплачувати серйозні суми податків до державного бюджету. Ті ж самі фірми-прокладки будуть уже офіційно акумулювати весь прибуток на офшорних рахунках, під керівництвом уже "ефективних власників" - сьогоднішніх бариг-корупціонерів. У розсліудванні корупції на найбільших державних підприємствах ключовий виклик для правоохоронців - не закривати справи на рівні звинувачення виконавців середнього рівня. Всі знають, що левова частка корупційної ренти пересилалася найвищим покровителям - тим, хто і призначав "фунтів-директорів" на посади та "кришував" їх від переслідуквання. Сліди переказів - залишилися. Треба розплутувати. Закордонні колеги, не секрет, діляться необхідними елементами ланцюжків, тепер треба політична воля для виходу на найвищі рівні.

Сферою особливого інтересу залишається енергетика, де обертаються величезні кошти, і більшість її сегментів повязані з імпортними операціями, де корупціонери полюбляють ховати свою "маржу". Окрім відомої схеми "Ротердам+", подібні ризики існують у закупівлях ядерного пального, нафтопродуктів, імпортного природнього газу. За підсумками минулого року "Нафтогаз" відзвітував про повну відмову від закупівлі російського газу. Проте, існує інформація, що "Нафтогаз" купує все той же російський газ, проте через посередників, переплачуючи мільярди, і все це потім закладається в грабіжницькі тарифи. Минулого року більше ніж 8 мільярдів кубометрів газу було куплено у європейських посередників по ціні $184-210 за 1 тис. куб.м., що еквівалентно переплаті $40-80 за 1 тис. куб. м того ж самого російського газу порівняно з ціною на кордоні Україна-РФ. Настільки велика різниця в ціні обгрунтовувалася необхідністю сплачувати неіснуючий транзит до німецького міста Баумгартен та потім назад до України. Вартість віртуального транзиту до німецього хабу закладена у ціну контракту з європейськими посередниками, а вартість зворотнього "реверсу" до українського споживача - уже фігурує в механізмі ціноутворення "Нафтогазу" та НКРЕ КП. Переплата, яку зібрали з українських громадян через завищені тарифи - від 5 до 12 мільярдів гривень за різними оцінками. Особливим цинізмом є те, що сформована за рахунок фейкового реверсу ціна потім оголошується "ринковою" і саме за цією ціною продають українським споживачам не лише імпортний газ, але і газ власного видобутку. Перевірити факти відсутності фізичного реверсу легко - за показниками відповідних лічильників та звітами по напрямку прокачки газу через територію України. Виправити ситуацію також просто - переглянути умови контрактів та включити пункт про заміщення фізичного газу. Проте, в разі підтвердження мільярдних переплат посадовим особам треба буде відповідати - за нанесення збитків у особливо великих розмірах. Простою помилкою укладення збиткових контрактів пояснити не вдасться. Знову ж таки потрібна політична воля. Ловити дрібних хабарників чи возити вертольотами кураторів минулих обнальних схем - воно якось безпечніше.

Читайте також: НАБУ проводит обыски в Окружном админсуде Киева

Одним із найбільш підозрілих секторів економіки залишається митниця. Проте, Р.Насірову оголосили підозру не за занижену митну вартість в деклараціях чи подвійний план по збору митних платежів, а за пару підписів на важливих документах, збитки по яких довести досить важко. Системні схеми ліквідувати рука не піднімається? Насірова усунули, але насоси повинні працювати? Де, до речі, обіцяні "чорні сотні"? Розтанули в чорній ночі?

Виключно корупційний інтерес заважає провести легалізацію видобутку бурштину, прийняти закон про старательську діяльність, і таким чином кілька мільярдів гривень щорічно направляти до бюджету, а не возити налом у кілька київських кабінетів у супроводі автоматників. І виключно політичне рішення може виправити ситуацію.

Для війни з корупцією антикорупційним органам потрібно законодавче і технічне забезпечення, парламентський і громадський контроль, та відсутність політичних перешкод.

Верховна Рада повинна ще на цій сесії обрати свого представника до комісії з аудиту НАБУ, так само швидко повинен вибрати свого представника Президент. У парламенті, очевидно, будуть знову інтриги та спроби протягнути політично мотивованого виконавця, а не потрібного для справи технократа. Наступне засідання антикорупційного комітету 7 червня, минуле було зірване через саботаж з боку провладних депутатів. Комісія з аудиту - не каральний орган, а аналітичний інструмент для покращення ефективності НАБУ. Але інтриги будуть.

Верховна Рада повинна переглянути закон про боротьбу з корупцією в частині переліку декларантів, що заповнюють електронні декларації. Проблема не лише в менеджерах грантових організацій. Їх доходи вже обговорюються в мережі, вони проходять те ж публічне чистилище, яке пройшли чиновники, проте вимоги до співробітників і контрактерів НУО повинні бути помякшені або скасовані. Так само перегляду вимагає перелік посад на держпідприємствах чи у окремих органах влади, які "випали" при прийнятті діючого закону.

Верховна Рада повинна також навести лад у роботі НАЗК. Очевидно, що оптимальний вихід - прийняття змін до закону і перезавантаження складу НАЗК. Ключове - розділити рішення НАЗК на колегіальні та адміністративні, щоб не було спорів, хто має давати вказівки сисадміну. НАЗК невідкладно повинно затвердити технічні умови і оголосити тендер на розробку модуля арифметично-логічного контролю в реєстрі декларацій. За півроку з часу подачі першої хвилі декларацій повну перевірку провели по 20 (!) деклараціям із ста тисяч поданих. Ще по 100 особам проводиться вибіркова повна перевірка - на жаль, обєкти перевірок відібрані по політичним мотивам, а не по реальним проблемам. Автоматичний модуль повинен поставити цю роботу на системну основу, без оглядок на партійність чи клановість декларанта. Урядовий законопроект щодо врегулювання роботи НАЗК 6335 навіть не був включений до порядку денного сесії. Значить, владу влаштовує проблемний НАЗК з ручним режимом управління і політично заангажованим вибором обєктів для перевірки? Пятого члена НАЗК до речі пора би вже обрати, вже всі спецперевірки проведені, інші приводи відкласти питання виглядають несерйозними.

Механізми застосування відповідальності за брехню в деклараціях лише напрацьовуються. Стаття про незаконне збагачення діє лише по епізодам, що сталися після квітня 2015 року, і поки прикладів успішного її використання не було. Слідчі у справах, повязаних з деклараціями, застосовують статті про шахрайство та ухиляння від сплати податків, остання має невеликі терміни давності і взагалі, провадження по ній закривається в разі сплати до держбюджету прихованої суми. На жаль, провадження по цим статтям часто є політично або економічно замовними.

Створення антикорупційного суду також зависло на рівні політичного рішення. Група депутатів пропонує створити суд законом. Сторона Президента пропонує створити антикорупційну палату у складі Верховного Суду. Палата - це не суд першої інстанції, і тому менш ефективна, хоча і створити її можна швидше. Якщо немає згоди - давайте піднімати проблему на публічні дебати фахівців, створювати робочу групу у Верховній Раді, на базі двох комітетів, але просто ховати голову в пісок, а законопроект у шухляду - не можна.

На жаль, поки що ми бачимо забагато політики і піару у діяльності антикорупційних органів. Їх керівники прагнуть перетворити свою роботу на шоу з вертольотами та "лайками" у Фейсбуку, але не доводять відкриті провадження до справедливих вироків. Все частіше модна тема боротьби з корупцією використовується для зведення політичних рахунків, тиску на опонентів, збору голосів у Верховній Раді під антисоціальні чи авторитарні рішення. Лише так можна пояснити вибіркову увагу силовиків до окремих політиків, і відсутність інтересу до масштабних мільярдних схем корупції. Фракція Радикальної партії підтримує всі антикорупційні законопроекти, голосів не вистачає як правило у фракцій більшості.

Політична воля у наших вождів заявляться або під тиском Заходу, або під страхом вулиці. Тому ситуація не безнадійна. Готуємо потрібні законопроекти, а потім, хоч інколи противно таке робити, будемо ставити їх як пріоритетні "маячки" у всіляких меморандумах із західними організаціями. Досвід показує - спрацьовує. А щодо вулиці - всіх у вольєри не заженеш, як мінімум на виборах звітувати прийдеться. Так що деякі рішення легше проходять напередодні виборів. Діючий закон про боротьбу з корупцією, до речі, був прийнятий в період між революцією і позачерговими виборами парламенту. Закон, як показала практика, потребує допрацювання, проте і він був значним кроком уперед у той час. Політичну волю буде легше знаходити у парламенті, обраному за системою відкритих списків, проте цей законопроект зараз також попадає в категорію "підвішених до кращих часів". У кавярнях "підвішена кава" - це благодійність, а у парламенті підвішені занопроекти - це опір корупціонерів.

Рекомендації парламентських слухань прийматимемо голосуванням в червні. Виконувати - почнемо вже зараз.