В гастрономі зранку завжди пожвавлення, бо там окрім всього, наливають і є столики для цих тонких процедур.

Переді мною в черзі декілька учасників цього процесу несподівно розтривожились, судячи за все після довгої політичної дискусії, початок якої я не чув.

Сухий старичок у кепці, явний харизматичний лідер думок у колективі, з акуратною гематомою під оком, в простонародії називаємою фуфляком, дуже голосно і впевнено гарчав інфернальним голосом, що "треба формувати колони, срочно іти на Київ і п*здити злочинну владу". Упирав він в промові саме на "формуванні колон", повтоюючи це декілька разів і показуючи рукою в бік парку, де напевно і знаходився той Київ. Жіночка, що стояла переді мною, хитала головою і заохочувально казала : "Так їх, так. Правильно той чоловік каже".

Читайте також: Чому не варто боятися повернення до влади старої кліки?

Сформована колона у вигляді черги повільно рухалась до каси.

Кремезна дама за прилавком, з розсипами бльосток через всю кофту і біцепсами, як дві моїх голови, спокійно відреагувала на зародиш повстання:

- Митрофанич, бл*ть, тихо будь, бо не налью. Хулі ти тут зранку людей лякаєш?

- Нє, нє, тьотя Люда, тільки без нервів. Ми зараз самі того Митрофанича і уїб*м. Бо за*бав вже в край з самого рання - сказав другий в черзі за Митрофаничем.

Читайте також: Венесуела: за крок до громадянської війни

- Диви мені Серьожа, щоб тихо було, - сказала тьотя Люда. - Я дивлюсь.

Я нарешті зрозумів, як зкидали всіх тих гетьманів. І як миттєво і несподівано змінюються всі розклади в нашій історії.