Всі вже пожартували на тему, "якби не контракт Юлі, то не було б перемоги".

Запропоную і свою, дещо відмінну від загальних трендів, точку зору.

У контракті Нафтогаз-Газпром були деякі важливі пункти.

Пункт 4.4. Якщо обставини на ринку міняються, то сторони мають право ініціювати перегляд ціни.

Пункт 8.2. Якщо сторони не приходять до згоди, то рішення приймає Стокгольмський арбітраж.

Наскільки я розумію, цими пунктами контракту і скористався Нафтогаз - оспорив у Стокгольмі.

Читайте також: Стокгольм підтверджує справедливість критики газового контракту 2009

Ви можете сказати - та всі європейці прописували у контракті Стокгольмський арбітраж. Це, мабуть, так. Проте варто зауважити, що у більшості покупців газу Газпрому у ті роки був прописаний "take or pay" і прив'язка у довгострокових контрактах до нафтопродуктової корзини.

Така формула давала на падаючому ринку вищі ціни, аніж спотові на хабі, бо працював лаг. Деякі європейські компанії "збили" ці умови у арбітражі, іншим Газпром сам дав знижку.

Але якщо порівнювати Украіну з Україною, то не все так однозначно. У грудні 2014 року був підписаний контракт на імпорт електроенергії з Росії. Його оспорити у Стокгольмі Україна не змогла б, бо у ньому був прописаний арбітраж у... Москві.

І це після Майдану, анексії Криму, військової агресії, газових криз, торгових санкцій проти України, коли проявилися всі ризики відносин з Росією. На політичну тему - чия політична квота ця галузь, я фантазувати не буду, але оспорити цей контракт у Стокгольмі нам би не вдалося - факт.

Далі. Я вважаю, що низькі ціни на газ - це популізм. Бо так скоро залишимось взагалі без свого газу. Вважаю, що критикувати високі зарплати керівників держ. компаній, які якісно роблять свою роботу - це популізм. Вважаю, що не голосувати за реформаторські закони, навіть будучи в опозиції - це погано. А "переуступати" квоту Мінекології Онищенку - була погана ідея.

Читайте також: Стокгольмський арбітраж

І тепер, коли я розізлив і противників, і прихильників ЮВТ, добавлю ще одне.

Першим заступником голови Нафтогазу, який брав участь у переговорах і не протестував проти контракту, був Ігор Діденко. Діденко - не якийсь фунт, а дорослий, розумний, самодостатній, небідний чоловік. Ось, що про нього писав Юрій Вітренко декілька місяців тому.

Чи веду я до того, що контракт був хороший? Звісно, ні. Просто разом із поганими комерційними умовами там було закладено деякі хороші запобіжники. А до такого контракту, який підписувався в авральному порядку в середині січня, призвела низка подій, людей, обставин. Найбільша роль, на мою думку, була у міжусобицях навіть не між опозицією та владою, а між президентом та прем'єром.

Чи засвоєно цей урок, коли всі стараються добре зробити свою частину роботи згідно Конституціі та законів, а не займаються перетягуванням канату?