До питання можливості "повернення Криму".

Можна було б цю тему ближчим часом і не чіпати (з уваги на "з пустого в порожнє"), проте таки дістали вже "стратегії повернення" видатних стратегів та заяви відомих політиків про чергові "через два-три роки".

Відповідно до законодавства РФ, Крим є тер. РФ, а зміна тер. устрою РФ, фактично, не передбачена Конституцією РФ. Теоретично, можна було б змінити саму Конституцію (ту частину, де йдеться про Крим як складову Росії), проте для цього слід:

1) Знайти 3/5 голосів від загального числа членів Ради Федерації (сенат) і депутатів Держдуми (парламент).

2) У разі такого позитивного рішення скликаються Конституційні Збори, які можуть "послати" сенат і парламент, або ж 2/3 голосів від заг. кількості членів винести питання на всенародний референдум, де вже рішення приймається простою більшістю і в разі, якщо на референдум прийшло понад половину виборців.

Читайте також: Перш за все, окупація Криму виявила найслабші характеристики нашого ворога - дипломат

Хтось у здоровому глузді може допустити, що - навіть при бажанні віддати любий серцю Крим ненависним фашистам - таке в Росії може відбутися бодай фізично? На рівні: Сенату, Держдуми, КЗ, виборців. Та це в разів тридцять важче, ніж здійснити імпічмент президентові України.

Це навіть без уваги на відомий шовінізм, міжнаціональну ненависть, потреби наступити на власне горло й визнати себе, у рос. розумінні, упослідженими нікчемами. Причім, без потреби. А ще у РФ є Воєнна доктрина, яка передбачає превентивне застосування ядерної зброї, якщо хтось посягне на її конституційну територію.

І ще: рівень життя й холодильники не змусять росіян проголосувати "за повернення". Хоча б тому, що їх про це не запитуватимуть ті, хто приймає рішення, а в тих, хто приймає, з холодильниками все гаразд.

Аргумент, що кримчани розчаровані й "хочуть назад" - не є аргументом. РФ й росіянам байдужно, що хочуть жителі острова чи, наприклад, Ростовської області. І росіянам глибоко начхати на проблему туризму чи питної води для населення регіону.

Ба більше, в інтересах РФ, щоб якомога швидше розігнати з Криму тих громадян, які пам"ятають, що таке Україна. Наразі працює кілька федеральних програм по вимиванню корінного населення з острова й заселення його лояльними росіянами.

Головне призначення Криму для РФ: підняти власну "велич", заякорити Україну, аби не вступила в НАТО чи ЄС, створити воєнний плацдарм для стримування НАТО у разі наступного етапу захоплення України.

У Криму РФ не потрібні мільйони мешканців. За задумом, це має бути велетенська військова база, її обслуга з числа лояльних росіян і сяка-така відпочивальна інфраструктура біля моря, що належить силовим та урядовим відомствам і обселена зусебіч пенсіонерами МО, ФСБ, ФСО, НГ тощо. Їм - води вистачить. Решта - в Україну або континентальну частину РФ.

Єдиний спосіб повернути Крим - це його воєнне завоювання після колапсу РФ. Завоювання, бо навіть після ліквідації Росії в її теперішньому вигляді Крим, уже остаточно заселений росіянами-шовіністами, ні за що добровільно "київській хунті" не здасьтся.

Сотні тисяч пенсіонерів ФСБ та ін. свої хати дарувати нікому не будуть. Зброї там у них вдосталь. Не слід ні недооцінювати ні переоцінювати фактор кримських татар. Частина їх співпрацює (по ситуації) з РФ, а частина є, просто, звичайними громадянами України.

Отже, починати слід не з Криму, а з РФ. Колапс, ліквідація агресора, мало б стати національною ідеєю громадян України і об'єднати довкола себе решту країн світу. Проте, на жаль, схоже, Крим є складовою зобов'язань чинної влади перед РФ не задіяти національний механізм оборони, передбачений нац. законодавством, і, відповідно, блокувати механізм міжнародної підтримки жертви агресії (і ліквідації агресора), відповідно до Статуту ООН (це відмова президента і ВР виконувати Закон про оборону, визнавати РФ збройним агресором, та інші відповідні злочинні дії української влади).

Читайте також: Кримське питання для влади закрите остаточно - політолог

Насправді, РФ - якщо не, просто, купа потенційно радіактивного лайна, то колос на глиняних ногах. За три роки вже можна було створити структури й вжити заходи на розвій національно-визвольних та громадянських війн у Росії.

Її економіку в ході асемитричної війни можна було б, взагалі, ліквідувати як вид. Власне, є ще чимало способів, про які не варто й писати. Проте сьогодні, завдяки незмінно ідіотському вибору українського народу, Кремль має в Україні надійних союзників. Вони ж - інвестори, партнери й гаранти тер. цілісності й суверенітету РФ.

Отже, "повернення Криму" почнеться не зі "стратегій" у ЗМІ, не з хворобливих заяв про "два-три роки і Росія сама віддасть Крим" (!!!), не з виконання вимог Москви щодо зміни територіального устрою України (мінські домовленості), і навіть не з відчайдушних героїчних спроб окремих громадян у воєнному протистоянні з росіянами, а здатності народу знайти й побачити адекватного (-их) задачі лідера (-ів) і - Боже, як банально! - від глузду більшості тих, хто вкотре прийде на виборчі дільниці.