Для далеких запливів у море вода стала занадто холодною старіючому тирану з Кремля. Версальська історія показала, що всі карткові трюки і маніпуляції з міченими колодами треба залишити тільки для внутрішнього використання. Путіну і так довго йшла карта, поки партнери вірили йому на слово. Макрон засумнівався у чесності російського президента, і Путін поплив до російського берега ні з чим - принижений і приголомшений.

Отямившись, на зустрічі з головними редакторами міжнародних інформаційних агентств Путін заявив, що хакерськими атаками на іноземні ресурси Росія «на державному рівні» не займається. При цьому президент назвав хакерів «вільними художниками» і не виключив, що, якщо вони «налаштовані патріотично, вони починають вносити свою лепту, як вони вважають, правильну, в боротьбу з тими, хто погано говорить про Росію».

Всі ці заяви після Версаля говорили про те, що Путін ображений, що він на своєму полі лише приходить до тями. Розвідка боєм зі свіжоспеченим президентом Франції явно не вдалася, і справа не тільки в тому, що РФ спочатку ставила на іншого кандидата і всіляко допомагала суперникам Макрона, як завжди, відкрито і «не на державному рівні». Тут інше. Макрон показав, що «вільніхудожества» безкарно не пройдуть і за все доведеться відповідати.

Читайте також: Путинское отрицательное обаяние больше не работает

Останнім часом Путін перетнув таку силу-силенну червоних ліній, що вистачило б не на одну Гаагу. Макрон, який не обтяжений колишніми «добрими особистими стосунками», задає новий формат спілкування, називаючи речі своїми іменами. Справжні джентльмени не люблять, коли старіючий дядько грає колодою з десятьма тузами, ховає карти по кишенях, при цьому вважаючи себе видатним гравцем.

Прозріння Заходу почалося не з Макрона. У 2014 році Ангела Меркель говорила про «втрачений зв'язок з реальністю», але саме Макрон дав світові зрозуміти, що нечистий на руку гравець отримає модельнимчеревиком по нахабній і лисій морді.

Звичайно, Путін буде мститися, зло жартувати зі свого підворіття, загострить ситуацію в Україні, але навіть йому має бути остаточно зрозуміло, що він - невиїзний, а його чекістські кривляння і стрибки діють тільки на його довірливий народ, який благополучно, а головне - з хорошим результатом, обере своє минуле на наступних президентських виборах.

Патріотично налаштовані російські «вільні художники», що стріляють з патріотично налаштованих комплексів «Бук», з'явилися не вчора.

Поборники російсько-радянської імперії, воюючі зараз на Донбасі, а ще раніше в Грузії, воювали в Придністров'ї і в Нагірному Карабасі.

За стереотипними формулюваннями часів корейської війни «без розпізнавальних знаків» застосовувалися танки і системи залпового вогню. Збиті льотчики у вірменських в'язницях, полонені російські спецпризначенці в азербайджанських казематах. Все це було, було...

Суть російської імперії не змінювалась ніколи. Не змінилася вона і після «передачі» влади від партійної номенклатури, яку представляв Єльцин, малопримітному і сірому чекістові. За 17 років «царювання» Путін змужнів і загрався у стару стратегію під псевдонімом «СРСР».

У цій грі він завжди вигравав, оскільки у нього була ядерна зброя і хороша нафтова кон'юнктура. Створивши безліч напружених гарячих точок на території колишнього Радянського союзу, Путін вирішив замахнутися і на Європу, використовуючи не тільки розгалужені мережі «контори», а й підкуп, і пряме втручання у внутрішні справи інших держав.

Еммануель Макрон однієї миті збив лиск зізнахабнілого європейського хулігана. Глянець вмить випарувався, і всі побачили знову затиснуту, маленьку і сіру людину, незграбну і невпевнену в собі.

В очах Путіна були голе людське страждання і туга за батьківщиною. За батьківщиною, яка за 17 років стала його копією.

За батьківщиною, яка захворіла на його геополітичні комплекси.

За батьківщиною, де він буде розумний, значний і дотепний.

Звичайно, я говорю про Росію, яка вдає із себе федерацію. У всякому разі я іншої такої країни не знаю.

Додому! До рідних росіянам, які втратили здатність до опору. Там будуть вдячні слухачі, які стали спільниками і подільниками. Тільки вони оцінять по-справжньому масштаб людини, яка змогла облаштувати Росію, переробити її під себе, а потім нею стати.

Якщо ви так не вважаєте, то Путіна на вас немає.