Історія про те, як мій середній палець 15 хвилин не пускав український поїзд в Польщу.

Два роки тому у мене брали відбитки пальців. Вперше.

Польські прикордонники. В поїзді на Польщу. Розбудили. О першій годині ночі. Перевірили документи. Здивувалися, що за 15 годин до цього я в'їхав зі Словаччини в Україну, а зараз виїжджаю назад у Польщу.

Відбитки брали десь 15 хвилин. Боляче затиснули мій палець в апараті. Апарат не реагував на відбиток. Зо три рази прикордонник пробував увікнути апарат. А палець почав боліти. А ще я був дуже сонний. А ще мене обнюхувала їхня німецька вівчарка. Виявилося, що апарат зламався. А другий апарат - в іншого прикордонника в іншому кінці поїзда.

Читайте также: Зачем украинцам новая концепция гражданства

Ми чекали, я сидів, вирубався, а палець болів, пульсував, прикордонник нервував. Поки несли інший апарат, інший прикордонник пробував поремонтувати перший апарат - не виймаючи мій палець з апарату. Мій палець провів у цьому апараті всі 15 хвилин. А весь поїзд стояв, всі контрабандисти завмерли, прикордонники метушилися. Пес нюхав і прицмокував.

А я мовчки сонно проклинав всю Європу за те, що вона затиснула мій палець, напевно середній палець, і через це ніхто нікуди не їде вже 15 хвилин.

А мій палець посинів, трохи підпух, сильно розболівся, і все це через ці паскудні кордони, і в контексті Шенгену я вперше себе відчув недолюдиною, коровою у кошарі, яку випускають тільки на водопій, бандитом під домашнім арештом, переносником якогось вірусу, а Україну - на карантині, носієм варварської крові, ніби-то я - піонер нового переселення народів, свіжа хвиля гунських, угрофінських, татарських нападів на мирну Європу.

Палець, зрештою, відпустили, коли взяли відбитки. Він болів до ранку, і вже коли я вийшов у Вроцлаві, він болів, це важливо і символічно.

Поляки не сказали "пшепрашам". Для них мій палець був просто вухом корови, яку треба помітити вищипом.

Я дочекався безвізу. Матюки залишив у тому поїзді. А мій середній палець тепер має право безболісно потрапити в Європу.

Тому для мене це не стільки #безвіз, скільки #безбіль)