Отже, Навальний знову вийшов переможцем, хоча цього разу йому не дали вийти на площу. Влада достеменно не знає, що робити з протестним рухом. Цього разу вона відзначилась рекордним числом затримань. У Москві затриманих було понад 850, у Петербурзі - понад 550, з яких приблизно 400 залишили у відділеннях поліції на ніч. У північній столиці провокатори роздавали учасникам мітингу листівки з проханням піти, щоб «ніхто не постраждав». Але люди не йшли. Причому затримання цього разу проводилися вкрай жорстко. Нежаліли навіть журналістів з прес-картами. Серед постраждалих у Москві - 12-річний підліток.

Московські поліцейські і омонівцілупцювали громадян кийками і били їх головою об автозак. Двох затриманих московських демонстрантів відвезли з поліції просто до Слідчого комітету Росії. Їм закидають напад з газовими балончиками на силовиків. Щоб перешкодити опозиційним гулянням, на Тверській московською владою був влаштований фестиваль «Часи і епохи». Серед експонатів - протитанкові їжаки, барикади і люди в формі НКВД. Що ж, гранично зрозуміло, на яку саме традицію орієнтується чинна влада.

Разом з тим у Москві на площу вийшли понад 5 тис. осіб. Затримання Олексія Навального за півгодини до початку акції в під'їзді власного будинку і терміново оформлені йому 30 діб арешту не допомогли. Цього разу перші затримання почалися за годину до початку акції. І той факт, що альтернативний мітинг-концерт на Красній площі, приурочений до дня незалежності, зібрав понад 30 тис. людей, нічого не змінює. Туди люди йшли за рознарядкою, а на мітинг протесту - за покликом душі. І достатньо численні мітинги проти корупції пройшли також у російських регіонах. У Новосибірську, наприклад, на опозиційний мітинг прийшло чотири тисячі осіб, в Хабаровську - понад тисячу людей. А в Єкатеринбурзі на акції прихильників Навального виступив навіть мер міста - напівопозиційні Євген Ройзман.

Читайте також: Москва ніколи не зміниться, - нардеп

Мітинги проти корупції і під гаслом «Росія без Путіна» пройшли у Владивостоці, Казані, Нижньому Новгороді, Тулі і в низці інших міст.

Причому в ряді випадків демонстранти вимагали відставки не тільки Путіна, а й місцевої злодійкуватої влади.

30 діб адміністративного арешту лідеру опозиції присудили за повторне порушення правил організації публічного заходу. Його адвокати на суді заявили, що суддя погоджувала свої дії з працівниками поліції, про що у них є аудіозапис. Однак у залученні аудіозапису до справи, так само як і у відведенні судді, їм цілком передбачувано було відмовлено. Хоча, по суті, в чому було порушення?

Хто може заборонити людям у день національного свята гуляти Тверською вулицею, рух транспорту на якій саме з цією метою було перекрито московською мерією. До того ж Навальний, навіть згідно із законом, формально не міг бути організатором публічної акції, оскільки раніше більше двох разів притягувався до відповідальності в адміністративних справах. Але басманному правосуддю в Росії закон не писаний. І зараз його повною мірою будуть застосовувати проти демонстрантів.

Те, що сталося 12 червня, ясно демонструє, що показний лібералізм влади щодо Навального, коли його після особистого звернення до Володимира Путіна випустили для лікування за кордон, закінчився.

Очевидно, владі, і російській і московській, було б спокійніше, якби опозиціонер взагалі залишився за кордоном. Але використовувати радянські трюки з позбавленням дисидентів громадянства в Кремлі поки що не ризикують, щоб не викликати у публіки небезпечних аналогій. І так само, як з Навальним, закінчився короткий період показного лібералізму проти тих прихильників опозиції, які ризикують виходити на антипутінські мітинги і демонстрації.

Тепер поліція проти них діє максимально жорстко. Мета зрозуміла - залякати демонстрантів і відбити у них, особливо у молоді, назавжди бажання виходити на несанкціоновані зверху акції.

Безперечно, Кремль турбує, що організовувані Навальним мітинги стають регулярними і збирають, попри протидію влади, досить багато народу. Це ризикує порушити гладкийперебіг кампанії з обрання Путіна президентом на черговий термін. Тим більше що Навальний легко знайшов тему, яка знаходить відгук у серцях мільйонів росіян. Це - боротьба з корупцією, і на цьому фронті позасистемна опозиція домагається набагато більше успіхів, ніж чинна влада, яка час від часу заарештовує високопоставлених корупціонерів, але, зрозуміло, лише з другого-третього ряду. Поки що акції Навального безпосередньої загрози для стабільності російської влади не несуть. Але страх вселяє їй та обставина, що з березня протест анітрохи не розсмоктався, а географія його розширилась.

Показні арешти кількох чиновників та топ-менеджерів держкорпорацій, звинувачених у корупції, хвилю протестів збити не змогли. Ну а на те, щоб почати саджати корупціонерів зі свого найближчого оточення, Путін, природно, піти не може. Тому ґрунт для протестів зберігатиметься аж до президентських виборів і нікуди не зникне і після очікуваного переобрання «дорогого Володимира Володимировича».

Читайте також: Почему в России с протестами все не так уж и плохо?

Нині організовувані Навальним демонстрації запобігти такому сценарію проведення виборів ще не можуть. Але ситуація може радикально змінитися в разі різкого погіршення економічного становища Росії. А таке погіршення якраз прогнозується наприкінці 2017 - початку 2018 року в зв'язку з очікуваним вичерпанням валюти в російському Резервному фонді.

І ось тоді на вулиці можуть вийти не тисячі, як зараз, а десятки і сотні тисяч демонстрантів, безробітних або таких, що місяцями не отримують зарплати. В цьому випадку сценарій проведення виборів може кардинально змінитися, і навіть перемога Путіна на них означатиме небагато.

Саме такого розвитку подій влада і побоюється. Тому в Кремлі, очевидно, ухвалено рішення - відтепер жорстко придушувати всі демонстрації протесту позасистемної опозиції, за будь-яку ціну збити цю хвилю, відкинувши всілякі ігри в лібералізм. Після подій 12 червня російському уряду вже не вдасться переконати ні власне населення, ні зарубіжних спостерігачів, що в країні - тиша й гладьта Божа благодать. Але Путіна зараз все це мало хвилює, оскільки завдання полягає в тому, щоб утримати владу за будь-яку ціну.