Подзвонила журналістка і спитала - як ви отримали своє посвідчення УБД? Я сказав: написав заяву, і отримав. "То що, ви справді воювали?".

***

Кілька тижнів тому я крокував до машини від могили мого командира. Двійко дівчат, років по 15, пурхнули повз, нишком глянувши на мене, і тут я зрозумів, що мої спомини реальніші за моє нинішнє життя - їх немає для людей навколо.

Читайте також: Влада Білорусі взяла курс на розпалювання антиукраїнських настроїв, - нардеп. ВІДЕО

У цій ніжній весні, звідки знати їм про те, що минуло? Посеред юнолистих каштанів, між нанизаних на промені пахощів - ці дівчата, вони були ще дітьми тоді, коли плавив той вогонь, лунала та луна та вибухали заграви. А час змиває нас зі своїми спогадами з землі, як вода одмиває од крові форму.

Де у безкінечному просторі щезли ті подвиги, стрункий спів тисяч душ, котрим було заповнене те літо? Що буде з пам'яттю, невже вона водою стече крізь пальці, випарується у висоту, невже пил вкраде сліди тих, хто пішов од нас? Де, у яких піснях житимуть наші друзі, де житимемо ми, коли сонце випалить нас невдовзі?

Читайте також: Стан чеченського добровольця, учасника АТО Адама Осмаєва, поліпшується, повідомила його дружина