Революція гідності або Євромайдан - це події, що, безумовно, залишили глибокий та визначальний слід в історії України. Український народ вкотре підтвердив свою щиру відданість ідеалам свободи та справедливості, виступивши єдиним фронтом проти беззаконня, корупції та зловживання владою. З тих пір суспільство перебуває у стані постійної трансформації; демократичні перетворення охопили усю державу: політику, економіку, соціальну та духовну сфери. І зараз нашій країні критично необхідно зберегти заданий темп, адже будь-яка революція народжує значно завищені очікування, які рано чи пізно призводять до розчарування.

Революція як двигун прогресу?

Революційний шлях розвитку - це явище, що, безумовно, викликає хвилю скепсису та критики у свою адресу. Якщо звернутися до етимології, то це поняття можна тлумачити його як докорінний переворот в соціально-економічному й політичному житті суспільства, спосіб переходу від одного якісного устрою суспільства до іншого. У сучасному розумінні, це зміна віджитого суспільного ладу на новий, прогресивніший. От і варто задуматись: чи перейшла Україна на якісно новий рівень суспільно-політичного життя після Революції Гідності?

На теренах колишнього Радянського Союзу, революції - явище досить популярне, масові мітинги та протести відбувались в Грузії в 2003 та 2007 роках, в Україні в 2004 та 2014, в Киргизії в 2005 та 2010, Молдові в 2009. За межами пострадянського простору, на шлях революцій стала велика кількість країн Близького Сходу, Південно-Східної Азії, та Східної Європи. Частину з них з політологічної точки зору можна оцінювати позитивно, частину - ні, проте певні зрушення все ж таки можна спостерігати. Для прикладу варто згадати Грузію та Киргизію - країни, що зіткнулися з характерними для усього колишнього Радянського Союзу проблемами - корупцією та спробами узурпації влади. Обидва народи вийшли з мітингами, вимагаючи негайних змін державному управлінні та покращення рівня життя населення, обидві революції завершились на користь протестувальників. Проте через декілька років, Грузія, зберігши революційний запал, продовжила ефективні реформи та досягла необхідних результатів, в той час як в Киргизії, до влади прийшов новий, але в такій самій мірі корумпований авторитарний режим. Кожна революція відчуває так звану «кризу трьох років». Народна підтримка з часом стихає, критика посилюється. Пройшло близько трьох років з моменту революції в Україні, тому саме зараз розпочинаються активні дебати з приводу її результативності.

Читайте також: Революция достоинства: борьба не закончилась Майданом

Зростання єдності та свідомості

Якісні зміни в Україні все ж таки відбулися. Перш за все ці зміни зачепили свідомість громадян. І це стосується не лише політичної переорієнтації на Європу та Атлантику, Революція допомогла українцям збагнути, що їхнє майбутнє в їхніх руках і кожен сам відповідає за власну долю і за державу. Українське суспільство починає відходити від пострадянського світогляду, в якому центральне місце відводиться саме державі, Революція дала зрозуміти, що люди здатні самоорганізуватися та досягати спільної мети. Сформувалось активне громадянське суспільство, яке стає новою ідеологічною елітою нації. Майдан повернув українцям цінність свободи та розвернув країну від авторитаризму назад до демократії.

Боротьба з корупцією була першочерговою вимогою Майдану і залишається актуальною й надалі. На жаль, відомі злочинці з попередньої влади так і не сидять у тюрмі. Бюрократія та хабарництво процвітають майже в тих же масштабах, що й раніше. Одразу ж після революції рівень корупції, за даними "Transparency International", зменшився, але вже через рік знову почав зростати - і зараз ми на 131 місці зі 180, у компанії з Росією, Казахстаном, Непалом та Іраном. І хоча докладаються титанічні зусилля врегулювати це питання, корупція - прокляття радянської епохи - залишається частиною життя нашої країни. Але щоб досягнути успіху в боротьбі з корупцією, теперішню культуру корупції має замінити нова культура чесності. Українська революція виявила, що багато українців прагнуть змін, як це показав ненасильницький активізм та бажання жертвувати (зокрема, й власним життям) заради змін. Створення нової культури вимагає активності бізнес-спільноти, шкіл та університетів, сімей та неурядових організацій. Для того, щоб перейти від держави, де корупція проникає в усі аспекти щоденного життя, до держави, де громадяни та підприємства зустрічаються з корупцією лише в дуже рідкісних випадках, потрібна широка суспільна відповідь.

Читайте також: У президента і Ради немає ніякого бажання допускати дострокові вибори, - політолог

Висновки

Наш народ потрапив у доволі скрутне положення після Революції Гідності. Та незважаючи на війну та економічну кризу, українці демонструють вищий патріотизм, оптимізм, громадянську відповідальність та громадянську активність. Для того, щоб Євромайдан все ж таки залишився переломним моментом в історії України, необхідно не зупинятися на досягнутому, а йти далі вперед. Як казав Нельсон Мандела, відомий правозахисник та політичний діяч: «Недостатньо вибороти свободу, потрібно вміти нею правильно розпорядитися». Ці слова залишаються надзвичайно актуальними для України.