Ще раз про геополітику з політичною географією (для американців) разом узятою.

Не відкидаючи в принципі мою тезу, що московити і українці є непримиренними антагоністами на одному і тому ж геополітичному просторово-територіальному полі дехто нагадує про якусь особливу доброту українців як нації і її толерантність до інших народів.

Це ще один міф, який нам намагаються "втюхати" "інородці".

Для його спростування просто необхідно хоча б трохи знати історію України і української нації.

Українці, як і інші народи, добрі і толерантні лише тоді, коли слабкі.

Коли вони мають силу, тоді і стають самі собою.

Я не буду тут наводити жахливі приклади діянь козаків, опришків, гайдамаків і т. ін.

Нагадаю лише "братерські" відносини українських дунайських козаків з так званими "булавінцями", які з Московії з дурного розуму пересилилися на Дунай.

Так ось, козаки вирізали цілі села булавінців, старих і малих. Їх гаслом було: смерть кацапам. Це просто історичний задокументований факт, який ніхто не може заперечити.

Читайте також: В Україні абсолютна більшість живе за принципом "аби не було гірше"

Так що пора припинити розмови про якусь особливу, невластиву іншим народам доброту і толерантність українців.

В цьому відношенні ми нічим не відрізняємося від інших народів.

Греки на чолі з Македонським, коли були сильними, завоювали світ. Монголи теж. Але де ці народи нині? У них немає геополітичного поля для власного відродження. А у нас є.

Ми відроджуємося на одній і тій же території з часів Трипільської культури (цивілізації) вже восьмий раз.

І наше чергове відродження не тільки співпалає в часі, але й у просторі з занепадом Московії (колись Риму, колись Хазарії, колись Османської імперії, колись Польщі).

І навряд, щоб ми з часом ставали добрішими до наших нині непримиренних ворогів - московитів.