Оскільки дискусія не може зупиниться, я ще раз хочу звернути увагу на наступне:

1. Мене дивує, як взагалі за 2 місяці можна змінювати Правила гри. Це просто приклад правового нігілізму для людей.

2. Функції МОНУ змінювати Умови - на них ніхто не зазіхає. І той , хто це робить, відповідає за наслідки.

3. Ніхто не має забирати право народних депутатів на контрольні функції та свідомо або ні погрожувати їм за це.

Читайте також: Освіта може бути справжньою лише тоді, коли вона з любові, а не по розрахунку - думка

4. Той, хто думає, що кількістю балів можна вирішити проблему якості освіти, глибоко помиляється. Цим можна вирішити тільки проблему руйнування відповідної інфраструктури.

5. Без введення інституту професійного ліцензування діяльності (лікарської, вчительської, юридичної і т. д.) проблему отримання «дипломів» про ВО не вирішити. Нема природного зворотного зв'язку - нема впливу на поведінку головних суб'єктів освітнього процесу (студент, викладач та виш).

6. Введення системи рекламацій на професійну діяльність, яка включає статистику по не отриманню ліцензій та ..., надасть МОНУ інструмент відкликання ліцензій на відповідні спеціальності відповідних університетів.

Висновок : замість філософії «закриття доступу», яка включає маніпуляції з кількістю балів, нам необхідно побудувати і терміново:

– систему управління якістю підготовки фахівців, яка включає жорсткий моніторинг, як внутрішній так і зовнішній, всіх бізнес-процесів навчання;

Читайте також: Навіщо українська влада виселяє молодь за кордон?

– провести систему незаангажованих вимірювань, з запрошенням закордонних агентств, діяльності закладів вищої освіти;

– терміново розпочати введення системи ліцензування професійної діяльності;

– ввести систему індикативного ціноутворення контрактної форми навчання.

Тільки в системі можна повернути якість вищої освіти. Будь-яке застосування фрагментарних інструментів буде приводити до знищення існуючої інфраструктури та еміграції наших дітей за кордон!