Коли я залишила директорування у коледжі, у багатьох моїх колег, знайомих «зависло» не висловлене, а декотрі й озвучували здивоване «чому?» Тоді мене захопив вир нового бізнес-освітнього проекту і відповіді від мене не почули, хоча я її мала. З того часу минуло три роки, і тепер я про це пишу у блозі.

А приводом став ухвалений комітетом з питань науки та освіти та переданий для прийняття до Верховної ради проект закону «Про освіту».

Чотири роки поспіль в освітянському середовищі обговорювався цей нормативний акт, від якого, як мінімум, чекали визначення рівня освіти (професійна (професійно-технічна) чи вища - коледжі і технікуми, статусу територіальної та юридичної самостійності - професійні ліцеї; як максимум зміни освітньої парадигми, сенсів і філософії для суспільства ХХІ з його поколінням Z і наступними.

Читайте також: Освіта може бути справжньою лише тоді, коли вона з любові, а не по розрахунку - думка

Не відбулося.

Підходи і великий «колективний розум» нашої Верховної Ради відстає від світової освітньої цивілізації років на 70, а прогресивно мислячі стейкхолдери залишилися поза межами тих 120 засідань робочих груп, які виписували правила функціонування освітнього середовища країни для 22 млн осіб, яких у тій чи іншій мірі торкається дія цього закону.

Мою увагу серед іншого привернув той факт, що в законопроекті серед складових структури освіти визначено окремою ланкою освіту дорослих. Так ось, положення, що описують функціонування цієї освітньої складової, викладені у статті 16 Освіта дорослих як складова навчання впродовж життя - помістилися в одному пункті у чотирьох рядках.

Це тоді, коли знання застарівають неймовірно швидко, а когнітивна гнучкість, емоційний інтелект, критичне мислення, судження і прийняття рішень - компетенції, які формуються протягом життя, - і саме вони будуть затребуваними у найближчі 5-10 років за визначенням The World Economic Forum 2016.

Читайте також: Кількістю балів можна вирішити проблему якості освіти? Глибоко помиляєтесь

«Академічна доброчесність», «національний курикулум», «громадська акредитація» - всього лише словесна лиштва на старому вікні у світ знань.

За словами міністра освіти Лілії Гриневич, стрижнева ідея законопроекту - це конкурентоспроможний, сучасний патріот, інноватор, розвинена особистість, яка розбудовуватиме модерну європейську Україну.

«Проголошено людиноцентризм як основний принцип державної політики у сфері освіти», - пише на своїй сторінці у ФБ один із розробників законопроекту, народний депутат Олександр Співаковський.

Як це відбуватиметься? - моє питання. Я не знайшла жодного слова у цьому документі та і в розпіареній концепції «Нова українська школа» про ЦІННОСТІ, які би мала ця школа формувати. Все звелося до радянської тріади «навчання-виховання-розвиток».

Дубайська філософія щастя, фінська гнучкість і індивідуальна траєкторія навчання, загальносвітова тенденція реальної орієнтованості на особистість так і залишаються за дужками нашої освітньої системи.