Припинення зобов'язання внаслідок прощенням боргу кредитором з одного боку звільняє боржника від обов'язку сплатити решту кредитної заборгованості, з іншого боку породжує податкові зобов'язання перед державою.

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями, надалі - ПКУ) до доходу з джерелом його походження з України відносять будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, до загальногомісячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента що додоходів, визначених цим підпунктом.

Читайте також: Гонтарева сходит с ума, пытаясь доказать, что Приватбанк выдавал именно инсайдерские кредиты, - Дубинский

Із аналізу статті вбачається, що кредитор має обов'язок повідомити боржника про анулювання боргу. В такому випадку боржник самостійно сплачує податок з отриманих доходів, відображає їх у річній податковій декларації та у разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів.

Слід звернути увагу, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу включається тільки основна сума боргу, тобто «тіло» кредиту, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані (але не сплачені) за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Законом України від 09.04.2015 року № 321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань», який набрав чинності 07.05.2015 року, внесено зміни до ПК України, а саме пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України (доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу) доповнено абзацом другим такого змісту: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності».

Але на практиці є випадки, коли при розрахунку сум податкових зобов'язань, фіскальні органи використовують інформацію, отриману ними від кредитора у формі 1ДФ, в якій зазначено загальну суму прощенного (анульованого) зобов'язання, що включає в себе як основну суму боргу - «тіло» кредиту, так ї суму нарахованих штрафних санкцій, пеню, відсотки за користування кредитом.

Проте, Ухвалою Вищого адміністративного суду від 22 травня 2017 року по справі № 818/303/16, сформовано наступну правову позицію:

«...додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг».

«... сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку».

Таким чином, податковий обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податків за наявності таких умов:

- у разі отримання доходу у вигляді основної суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання (вручення) платнику податку кредитором повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору;

- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду шляхом подання до фіскальних органів форми 1ДФ.

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями, надалі - ПКУ) до доходу з джерелом його походження з України відносять будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, до загальногомісячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента що додоходів, визначених цим підпунктом.

Читайте також: Що тепер буде зі "Приватбанком"

Із аналізу статті вбачається, що кредитор має обов'язок повідомити боржника про анулювання боргу. В такому випадку боржник самостійно сплачує податок з отриманих доходів, відображає їх у річній податковій декларації та у разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів.

Слід звернути увагу, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу включається тільки основна сума боргу, тобто «тіло» кредиту, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані (але не сплачені) за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Законом України від 09.04.2015 року № 321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань», який набрав чинності 07.05.2015 року, внесено зміни до ПК України, а саме пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України (доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу) доповнено абзацом другим такого змісту: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності».

Але на практиці є випадки, коли при розрахунку сум податкових зобов'язань, фіскальні органи використовують інформацію, отриману ними від кредитора у формі 1ДФ, в якій зазначено загальну суму прощенного (анульованого) зобов'язання, що включає в себе як основну суму боргу - «тіло» кредиту, так ї суму нарахованих штрафних санкцій, пеню, відсотки за користування кредитом.

Проте, Ухвалою Вищого адміністративного суду від 22 травня 2017 року по справі № 818/303/16, сформовано наступну правову позицію:

«...додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг».

«... сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку».

Таким чином, податковий обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податків за наявності таких умов:

- у разі отримання доходу у вигляді основної суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання (вручення) платнику податку кредитором повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору;

- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду шляхом подання до фіскальних органів форми 1ДФ.