MENU

За порадою Ґанді: мовне питання на Донеччині

2656 0

Мовне питання на Сході України, більшою мірою на Донбасі, завжди було гарячою темою обговорень, інколи й маніпуляцій, які часто можна було зафіксувати під час чергових парламентських або президентських виборів.

Звичайно, російська мова не відразу стала основною розмовною в регіоні, а тільки після колонізаторської політики царської Росії в середині XIX століття. На початку XX століття на більшій частині території сучасної Донеччини з'явилися шахтарські села, а навколо них шахти й заводи, на які приїжджали працювати люди з центральних регіонів Росії. Спочатку гірники приїжджали працювати переважно на літо, а потім стали лишатися тут назавжди, що й вплинуло на динаміку етноструктури регіону, зок­рема й на мовні особливості регіону.

У радянські часи Донбас постійно піддавався русифікації. За даними перепису населення, з 1970 по 1989 рік значно зменшилася частка українців і збільшилася частка етнічних росіян у структурі населення Донецької області: 53,1% і 40,6%; 50,7% і 43,6%. Лише в кількох районах були цілі компактні села, заселені етнічними українцями, у які на весні 2014-го не прийшов "рускій мір".

Наприклад, Краматорськ, місто, у якому я проживав деякий час і в якому живуть мої друзі та близькі, у 1980-ті не мав жодної українськомовної школи, а престиж української був дуже і дуже заниженим. Мешканці міста, здебільшого ті, що є вихідцями із сіл, вдома розмовляли українською, але на вулиці, у громадському транспорті, магазині переходили на російську.

Читайте також: Як нам вилікуватися від мовного божевілля

Відтоді змінилося мало що. Так, зараз українськомовні школи й українськомовні класи є, вони навіть мають перевагу над російськомовними, але на вулицях Краматорська й у 2017 році нечасто почуєш державну мову. Згідно з переписом населення 2001 року в Краматорську українську мову назвали рідною 31,06%, російську – 67,87%. Зараз на Донеччині українською спілкуються переважно військовослужбовці, волонтери або гості регіону, які приїздять з інших країв України.

Молодь теж, попри намагання педагогів на уроках прищепити любов до рідної мови, віддає перевагу російській. Така ситуація склалася через те, що медіапростір заполонила мода на російськомовний продукт, а також через те, що телекомпанії пропагують моду на мову країни агресора.

Не чекаючи вирішення питання популяризації на державному рівні, за мовне питання в Краматорську взялася переселенка з Ясинуватої Оксана Муравльова. За підтримки громадських організацій вона проводить у місті заняття з української мови у створеному Українському розмовному клубі "Файно", де слухачі вчаться долати мовний бар'єр, збільшують словниковий запас, розвивають навички послідовного викладу думок, мовлення, комунікації та, головне, вдосконалюють знання рідної мови. Такі лекції відвідує чимало людей, і дуже тішить, що вчитися говорити грамотною українською люди приходять добровільно, а курси, до речі, безплатні.

Зазначу, що після звільнення Краматорська від російських найманців місто постійно відвідують українські письменники та музиканти, які ознайомлюють краматорців із українським культурним продуктом. Саме цей факт посприяв моєму переходові на українську. Так, я навчався в українськомовній школі, мав хороші оцінки з цього предмета, але основною розмовною була російська. Щоб перейти на українську, треба не так досконало володіти нею, як мати сміливість. Слід усвідомити, що більшість рідних і друзів не готові до того, що ти можеш якось змінитися, але якщо це справжні друзі, яким важливо зберегти стосунки і яким важлива твоя думка, а не те, якою мовою ти її озвучив, то вони обов'язково підтримають, а можливо, разом із вами перейдуть на українську.

Читайте також: Де дно Донбасу?

На початку в мене було багато помилок, роблю їх і зараз, але говорити про це не соромлюся, бо коли з дитинства ти спілкуєшся однією мовою, неважливо, російська це, англійська чи французька, і раптово переходиш на іншу, то підсвідомість шукає найлегший спосіб – слова зі звичної мови. Це жодним чином не пов'язано, наприклад, із неосвіченістю людини, то звичайні особливості роботи нашого мозку.

Я щасливий від того, що ідентифікував себе, перейшов на красиву мову, мову для життя. Що мій приклад наслідують люди, які мене оточують. Що мої діти чутимуть українську з перших хвилин життя. А впевненості в правильному виборі мені додали слова індійського філософа Магатма Ґанді: "Краще повільно і з помилками розмовляти власною мовою, ніж досконало мовою іншого народу".

Хай там як, а ситуація, що склалася на сьогодні, призводить до соціального конформізму, коли більшість громадян змушені на соціальному рівні, переважно на роботі, переходити на державну мову, зберігаючи при цьому психологічну прихильність до російської. І ось саме тут треба бути обережним, оскільки те, що намагаються насаджувати силоміць, завжди викликає природний протест, навіть якщо це щось дуже корисне, своєчасне та розумне.

Щоб людину чогось навчити, її спочатку треба зацікавити. Приміром, зробити цікавий, модний, популярний проект, за допомогою якого кожен зможе поринути у вивчення мови, культури, традицій.

Роман КОШМАЛ, "Тижлень"


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі


Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини