Дискусія навколо Ryanair – це не дискусія навколо долі окремого аеропорту чи авіакомпанії, це – дискусія про майбутнє України і боротьба за нього.

Насправді все просто: або ми вивільнюємося з олігархічних "обійм", які настільки міцні, що держава ледь дихає, а люди змушені платити за все ледь не вдесятеро більше, бо вибору немає. Або залишаємося в лещатах, поки зможемо це витримати фізично. Тобто, або ми обираємо свободу, в першу чергу, і свободу вибору, або залишаємося з ілюзією свободи і вибору, як це є зараз.

Ryanair – 1800 рейсів на день із 85 баз, 200 аеропортів, які поєднують 33 країни. Україна може стати 34-ю. І стане.

Наразі Ryanair із чотирма заявленими напрямками на тиждень із Борисполя особливо не відіб'ється на загальних показниках аеропорту, МАУ також нічого не загрожує. Питання в тому, що наступного року напрямків може бути 50 на тиждень лише з Борисполя, й іще більше українських аеропортів прийме європейську авіакомпанію №1.

Частка авіаційних зборів у структурі доходів аеропортів світу невпинно знижується, аеропорти все більше заробляють на сервісі, оренді, парковці, рекламі. Всіх супутніх послугах, які генерує додатковий пасажиропотік. Є суттєва різниця між аеропортом-хабом і авіакомпанією, яка забезпечує хабові перевезення.

Ryanair як криголам має зламати монополію на українському ринку, за ним підтягнуться й інші дешеві перевізники.

Читайте також: Коли переліт коштуватиме 10 євро?

А це вже буде означати, що в Україні з'явився справжній ринок, є конкуренція, є боротьба за пасажира. Питання: кому це не вигідно? Пасажирам? Державі? Аеропортам? Очевидно, що вигідно.

Це не вигідно декільком людям, частина з яких навіть не живе в Україні.

Для повної картини: жоден з аеропортів не збанкрутував після заходу Ryanair і не закрився. Пасажиропотік у жодному не впав. Так, кожен аеропорт домовляється з авіакомпанією, відстоюючи свої інтереси, але ж домовляється! Бо має бажання. Бажання – тисяча можливостей, небажання – тисяча причин. Все просто.

Можна довго пояснювати, чому "ні", а можна зробити, щоб було "так". Аеропорт Львова контракт із Ryanair підписав без жодних умовлянь з боку Кабміну, бо чудово розуміє перспективу і планує європейське майбутнє.

Тепер нагадую свої вимоги до керівника Борисполя, які я озвучив публічно 16 листопада 2016 року, й він публічно з ними погодився. Протягом шестимісячного періоду новий гендиректор повинен:

1. Провести і результативно завершити переговори з авіакомпаніями-лоукостами і забезпечити виконання ними рейсів із вільних на сьогодні терміналів B або F.

2. Забезпечити рівний доступ до послуг і потужностей аеропорту з урахуванням частоти рейсів і обґрунтованих запитів авіакомпаній.

3. Навести порядок і забезпечити прозорість щодо оренди в аеропорту і паркувальних місць.

Протягом року: 23 роки МАУ. Час ставати авіакомпанією для пасажирів, а не акціонерів

1. Вирішити питання з недобудованою парковкою та забезпечити належний сервіс на приаеропортовій території.

Читайте також: 

2.Провести корпоратизацію аеропорту.

Протягом двох років:

1. Забезпечити мінімум 40% надходжень до бюджету аеропорту від неавіаційних послуг.

"Навмисне роблю ці вимоги публічними. Так само і переможець повинен взяти на себе публічні зобов'язання, мати повну владу і можливість виконати заплановане, але й нести повну відповідальність за результати своєї роботи".

І наостанок: Ryanair буде в Україні рано чи пізно. Із цим міністром / директором аеропорту / МАУ чи без.

Українців можна позбавити багатьох речей, тільки не мрії. Яник це вже засвоїв. Якщо це не стало уроком для інших, то погано. Тікати нікуди.

І всім нам, владі насамперед, необхідно визначитися: ми за євроінтеграцію і світових інвесторів чи ми за "Хонку".