У німецькому місті Інґольштадті, що в Баварії, є могила українського генерала. Це поховання, як і будь-яке інше в Німеччині, потребує регулярної оплати землекористування. Якщо простіше – за оренду місця під могилу слід платити. Протягом років цю місію виконували українські політичні емігранти. Однак із часом емігранти-добродії самі зайняли місце поряд із генералом. Платити стало нікому.

Василь Татарський. Світлина 1939-1940 рр. На лацкані піджака мініатюри відзнак: Залізний Хрест "За Зимовий похід і бої", Комбатантський хрест

Отже, Василь Татарський – це в усіх розуміннях знакова особистість. На жаль, але оплачувати його могилу просто нікому. Кладовище, де похований генерал, регулярно навідує українець Олег Кратт, який мешкає в Інґольштадті. Не зважаючи на свій немолодий вік, пан Олег продовжує доглядати за могилою Татарського та могилами інших емігрантів (миє пам’ятники, поливає квіти), проте оплачувати ренту для всіх українських поховань чоловік просто не має змоги. 

Читайте також: Чому зникають могили видатних українців?

Йдеться про поховання генерал-хорунжого Армії УНР Василя Татарського (28.11.1898 – 02.07.1992). Уродженець Вінниччини служив в українській армії від 1918 року, командував 1-м куренем у 2-му Берестейському полку, брав участь у ПершомуЗимовому поході та в кампанії 1920-го. Разом із Армією УНР пішов на інтернацію, а відтак жив на еміграції. Він став співорганізатором Союзу українських ветеранів у Німеччині, видавав журнал "Український комбатант". Помер та похований в одній могилі зі дружиною-німкенею Сабіною.

Могила Василя та Сабіни Татарських. На надгробку помилково зазначений рік смерті як 1991-й, замість правильного 1992-го

Василь Татарський належав до когорти "останніх із могікан" – ветеранів Армії УНР, які дожили до відновлення Україною державної незалежності 1991 року. 

Читайте також: Щоб їм усім усміхалися квіти: коли на могилах – недіткнений сніг

Іще у 2016 році благодійний фонд "Героїка" взяв на себе зобов’язання перед міською владою Інґольштадта оплачувати могилу, аби її не ліквідувала адміністрація кладовища. Фонд оплатив оренду лише на рік, адже паралельно вживав заходів з порятунку могили генерал-хорунжого Армії УНР Миколи Шраменка, похованого в Мюнхені (цю могилу "Героїка" оплатиліа на п'ять років наперед). 

У найближчі тижні "Героїка" зобов'язана подовжити оренду могили Василя Татараського. Для оплати місця похованняна на 10 років потрібно 440 євро. Рівно половина цієї суми вже зібрана (пожертва пана Олександра Сухорончака). Слід знайти ще 220 євро.

Питання: чи є на Вінниччині підприємець, політик чи просто добродій, готовий оплатити еквівалент вживаного айфона за порятунок могили видатного земляка?

Як долучитися до збереження могили генерала Татарського, читайте тут.

Павло ПОДОБЄД, "Тиждень"