Вперше побачив згадку про "церковний податок" минулого місяця і зацікавився ним.
За взірець можна взяти Німеччину.
Відсоток на церкву стягується з подоходного (чи прибуткового) податку, від громадян які самі вкажуть свою належність до релігійної організації.

Читайте також: Агрессивные невежды с багажом знаний образца 16 века как результат деятельности церковных школ

Причому з багатіїв він стягується менше, тобто регресивний податок (чим більше прибуток - тим менший відсоток на церкву). З бідних - не стягується взагалі (хто не сплачує податок на прибутки, той не відраховує й відсотки з нього)
Людина може не вказувати ніякої релігії, і тоді податок не стягуватимуть. От тільки більшість церков, дізнавшись про це, не пускатимуть його до своїх служб, оскільки більше 70% їхнього доходу становиь саме оцей податок.
У Швеції людину, яка не вказала церкву, все одне оподатковують, тільки в користь національної церкви (але нам такий варіант точно не підійде).
В Німеччині закон мотивується тим, щоб компенсувати церквам збитки нанесені колись, ще в новий час, через секуляризацію.
Щодо нас, то подібна норма направлена була б, насамперед, для отримання значно більш достовірної інформації щодо симпатій віруючих.

Читайте також: Чему научит церковная школа – мнение

І фактично ликвидувала б сучасну ситуацію, коли одна, маскимум дві церкви захоплюють усе що можна забудувати, просто тому що в місцевого депутата така віра. Це якесь аугсбурзьке віросповідання (чий князь того і віра), яке для нашої держави явно застаріле.
Дрібні церкви, гадаю, приділяли б більше уваги об'єднавчим процесам поміж собою.