Верховна Рада України ухвалила законопроект № 4128-д про процедуру зміни релігійними громадами церковної юрисдикції.

Навіщо це було потрібно?

Раніше кожна релігійна громада мала право не тільки спільно сповідувати свою віру, але й змінювати її, у тому числі і змінювати своє підпорядкування. Тобто мешканці якогось села могли не тільки разом молитись, але й разом вирішити до якої церкви їхня парафія має належати.

Однак на практиці це право майже не можливо було втілити. Не існувало процедури за якою це право можна реалізувати. Таким чином складалась парадоксальна ситуація: на паперах громади вільні, а у реальності – ні. Це було вигідно церковному керівництву, оскільки ситуація фактично заморожувалась і перетікання з одної церкви до іншої були мінімальні. Віруючі хоч і де-факто були кріпаками у єпископів-феодалів, проте особливих протестів це не викликало.

Однак Революція Гідності, анексія Криму та війна на Донбасі наче пробудили українське суспільство. У православних до цих подій ще додалась зміна курсу УПЦ. Якщо при минулому предстоятелі м. Володимирі ця церква намагалась стати церквою українського народу, то з приходом м. Онуфрія вона стала цілковито проросійською.

Тоді ж, у 2014-2015 рр. почалась хвиля виходу парафій з Московського патріархату. А оскільки процедури зміни юрисдикції не було, почались численні судові тяганини. Усвідомлюючи масштаб проблем, експертною радою з питань релігій при Мінкульті було розроблено відповідний законопроект. Одним з його авторів був народний депутат Віктор Єленський, який і зареєстрував його у Парламенті.

Читайте також: Інтронізація Епіфанія: що це таке і як це відбудеться?

Цей законопроект за майже 3 роки свого існування ініціював дуже бурхливі обговорення. Навіть сам патріарх Кирило у листі до лідерів Нормандської четвірки шантажував ескалацією на Донбасі у разі прийняття Верховною Радою цього документу.

З урахуванням усієї критики законопроект було доопрацьовано та 16.01.2019 було представлено на розгляд профільного Комітету, де його підтримала більшість.

Далі конкретніше про сам закон

Раніше громади були залежні від свого керівництва. Уявімо, що громада хоче перейти до іншого патріархату. Раніше вона повинна була отримати на це дозвіл у свого керівництва (!). Який єпископ добровільно відпустить свою парафію, яка йому постійно платить гроші, а він взамін не витрачає на неї ні копійки? Відповідь очевидна.

Отже громади були у бюрократичній пастці. Навіть попри бажання вийти з під юрисдикції якоїсь церкви вони по факту не могли цього зробити.

В ухваленому законі прописується яким чином громада може поміняти свою підлеглість. Для цього потрібно скликати збори. Важливо, щоби вони були правомочними і на них був кворум.

Щоби перейти до іншої юрисдикції достатньо, щоби таке рішення підтримали 2/3 від присутніх на зборах. Вони обов'язково мають підтвердити своє рішення власними підписами. Після цього документи на перереєстрацію подаються у відділ з питань релігій при ОДА.

Багатьом здається, що ухвалених змін не достатньо і законодавці мали прописати критерії членства та умови визнання зборів правомочними. Однак тут парламентарі повинні були обережно пройти між Сциллою та Харибдою. З одного боку дати реальну процедуру, а з іншого не втручатися у життя і не порушувати автономію релігійної громади. Інакше це викликало би нарікання з боку Венеційської комісії, Європейського суду з прав людини та численних міжнародних правозахисних організацій.

Читайте також: Топ-8 подій в історії Київського православ'я

На мою думку, законодавцям це вдалося. Адже сам законопроект реально вносить мінімально необхідні зміни. Адже такі важливі питання як членство у громаді, прийняття чи виключення осіб, та встановлення критеріїв за якими збори вважаються правомочними – приймаються самою громадою відповідно до її статуту. Це прямі норми нового закону.

Дуже важливою і направду демократичною є норма, яка захищає меншість, що не згідна змінювати юрисдикцію. Такі люди, а вони є, мають право зареєструвати нову громаду і укласти договір про почергове користування храмом. Тобто закон захищає як більшість, яка хоче перейти, так і меншість, що не хоче переходити. Таким чином покривається 100% ситуацій навколо переходів.

Більше того, депутати запропонували ввести тимчасовий мораторій на період переходу. Будь-які дії з майном (продаж, застава, оренда тощо) на період зміни юрисдикції – забороняються. Це дуже важливо, адже знаючи, що громада перейде, впливові особи можуть забрати її майно.

І на останок. Аналізуючи новий закон оглядачі опускають дуже важливий нюанс – також було скасовано подвійну реєстрацію релігійних громад. Раніше парафії потрібно було зареєструвати свій статут у відділі з питань релігій, а потім у Мін'юсті. Тепер останнє непотрібно. Таким чином полегшується процес реєстрації та прибирається зайвий бюрократизм у цьому питанні. Фактично створюється система «єдиного вікна» реєстрації релігійних організацій – це те, про що роками просили представники Всеукраїнської Ради Церков.

Насправді прийнятий законопроект – це дуже важливий крок. Український Парламент прийняв справді демократичний закон. На жаль, поки що не всі церкви та правозахисники зрозуміли та підтримали ті новації, які пропонують законодавці, однак самі громади вже у найближчий час відчують ті зміни та полегшення у процедурі реєстрації, які були зроблені.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram