"Мінськ" як дипломатичний формат вирішення конфлікту на Сході України стає усе менш придатним до реального вжитку. Політичні еліти і з боку РФ, і з боку України не налаштовані на "надання поступок" рівня, пропонованого ЄС і іншими гравцями.

З одного боку, впливає фактор тиску євроструктур, яких цікавить не стільки збереження суверенітету України і прав її громадян на окупованих територіях, скільки довготривала "заморозка" конфлікту, яка дозволить відкласти його шонайменше на десятиріччя. За цей час, очевидно, на самих окупованих територіях пройдуть вже повністю незворотні процеси, існує ризик практично повного викорінення проукраїнських активістів, залякування громадян і напрацювання специфічної політичної культури, яка буде заснована на патерналістських нормах, контрдемократична, принципово "космополітична" у сенсі "неукраїнська", більше російська чи проросійська. У цьому сенсі серйозною загрозою для України може стати виховання на Донбасі молодого покоління, яке сформується повністю поза українським інформаційним полем.

Читайте також: Загострення в зоні АТО було абсолютно прогнозоване, - експерт

Очевидно, що "заморозка" конфлікту, яку постійно плекають у якості панацеї лідери Мінського формату, повністю невигідна Україні. Наступний "хід" Путіна заморозка зупинити нездатна - уже тепер ми бачимо, як плавно сили ФСБ РФ в Україні переходять до терористичних і диверсійних форм діяльності в тилу, при чому дані форми збройного "тиску на Україну" не можуть бути зупинені жодними договорами. Так само практично не може бути врегульоване договорами чи дипломатичними форматами припинення інформаційної війни РФ проти України, яка ведеться представниками проросійських сил вже і на шпальтах західних медіа.

Усе більше експертів і дипломатів стають в опозицію до "Мінська". Зокрема, вкрай слабкою в існуючому форматі безпекових перемовин залишається роль США, які фактично усунуті з переговорного процесу. При цьому, надзвичайний посол США Курт Волкер вже неодноразово висловлювався за посилення ролі Штатів у переговорах, однак це мало влаштовує і російську сторону (яка очевидно, не хоче приймати на себе більший тиск з боку США), і власне європейських гравців, які зацікавлені у плавному примиренні з Москвою, адже вони є споживачами саме російських енергоносіїв.

Читайте також: Всё будет Украина. Как Захар поиздевался над "ордлянами"

"Soft power" у трактуванні західних еліт почає все менше і менше спрацьовувати в якості достойного формату зовнішньополітичного тиску. І це так само один з ключових факторів, чому Мінськ вже не здатен нічого врегулювати. Окрім того, позиція "мир за будь-яку ціну" фактично лише підіграє на руку Росії, адже кожен новий акт агресії допомагає РФ схилити Захід до ще більших поступок заради примарного "перемир'я", яким ось-ось знехтують вкотре. На тлі постійного демонстрування показної дружності і готовності Кремля до діалогу, його ж агенти нині вкотре заявили про територіальні претензії на всю Україну (заява Захарченка про Малоросію каже саме про надання контролю бойовикам над усіма регіонами України окрім Криму), що означає лише двоїсту сутність політики РФ. Найбільш небезпечним наслідком "Мінську" може стати доволі хиткий компроміс у вигляді федеративної моделі для України, на зразок Боснії і Герцоговини, де три фактично незалежні державні утворення дуже символічно об'єднані в одну державу, за умов же невеликого коливання в той чи інший бік, боснійський сірник ризикує спалахнути новими вогнищами етнічних чисток. І цей сценарій так само є наслідком небезпечного бажання заморозки конфлікту за будь-яку ціну. Сприяє реалізації такого сценарію в Україні високий рівень впливу РФ на ЄС та слабка лінія України у відстоюванні власних зовнішньополітичних інтересів.