Грузія не контролює свої автономні території — Абхазію та Південну Осетію — вже майже чверть сторіччя.

Ні спроба військового штурму в 2008 році, ні план мирної реінтеграції, що реалізується останнє десятиліття після військової поразки, не повернули під контроль Тбілісі ні сантиметру окупованої території.

Роками тривають мирні грузинсько-абхазсько-осетинські перемовини в Женеві — абсолютно безплідні та безрезультативні.

Комусь в Брюсселі або Вашингтоні, а може в Москві, здалося, що такий розвиток подій — занурення України в процес заради процесу, добрий вихід з ситуації.

Читайте также: Як Україна вибиває фундамент з-під глиняних ніг Росії

Повна деескалація за рахунок фактичної відмови Києва від боротьби за реальне повернення окупованих територій.

Читайте також: Ціна російської величі

Цей сценарій дійсно потрібен Петру Порошенку? Чи він навчится в Грузії, як не треба робити?