«Я хочу привернути увагу української влади, аби вони приділили увагу всім тим добровольцям, які воювали, які воюють понині. Тому що тепер ці люди стали викинутими: вони не потрібні у своїх країнах, вони не потрібні і Україні», - сказала у коментарі журналістам Людмила Поспіх, мати Тараса Аватарау, добровольця ДУК «Правий сектор», який захищав Україну на Донбасі та якого суд Фрунзенського району Мінська позбавив волі терміном на 5 років.     

Тарас нині знаходиться у колонії «Вітьба», що у м. Вітебськ (Білорусь) з 30.05.2016 року. Суд відбувся 5 травня того ж року. І хоча рішення суду вступило у силу з 17 червня, він вже перебував у в'язниці, завчасно.

Читайте також: Під АП пройшла акція на підтримку засудженого в Білорусі добровольця АТО. ВІДЕО

«Відправили завчасно і попередили відразу, що будь-який відстебнутий ґудзик дає підстави їм перемістити його в карцер. Тому що нам дана вказівка слідкувати за тобою і живого тебе звідси не випустити», - розповіла Людмила Поспіх.

За півтора року мати мала єдине довготривале побачення з Тарасом, 21.04.2017 року на 30-тиріччя сина.

«Вони кожну годину під час побачення заходили і питали, ти ще живий? Ти ще не повісився? Психологічно на нього тиснуть увесь час. Він має вже безліч порушень, не має права ходити ні до церкви, ні на стадіон. Не має права навчатися, працювати, не має прав ніяких», - зазначила вона.

Свою участь в акції у день приїзду на Банкову президента Білорусі Лукашенка, Людмила Поспіх називає «материнською надією».  

Читайте також: Мама засудженого в Білорусі добровольця АТО: "Я пишаюся своїм сином"

«Моя акція заключається у тому, що я хочу привернути увагу української влади аби вони приділили увагу всім тим добровольцям, які воювали, які воюють понині. Тому що тепер ці люди стали викинутими: вони не потрібні у своїх країнах, вони не потрібні і Україні. Але ж вони захищають цілісність цієї країни, вони не йдуть проти цієї країни. Чому ж держава не стає на бік цих людей? Вони не можуть отримати громадянство, вони не можуть поїхати до себе додому, змінити власні документи, нічого (...)

Моя акція не стільки щоб почув Лукашенко, глухий і сліпий, який не бачить і не чує навколо себе, а щоб українська влада приділила увагу тим хлопцям, на прикладі мого сина, який зараз знаходиться у в'язниці. Це не санаторій. І з якого нема ніякої гарантії, що коли-небудь він вийде на волю. Аби інші хлопці не потрапили у таку ситуацію, аби ці люди, які вирішили долю таких хлопців - не грали. Вони грають просто-напросто, як циркові вистави, які вони роблять на увесь світ. Мого сина тепер знає увесь світ. А я горда своїм сином», - зазначила вона.

«Живе Бєларусь! Слава Україні!», - сказала Людмила Поспіх на кінець інтерв'ю.