Реформа децентралізації має багато позитивних тенденцій, які відображаються, в першу чергу, в наданні права самостійно вирішувати шляхи розвитку громади. Вона має благі наміри: надати місцевим бюджетам різних рівнів більше повноважень, створити стимули для економічного розвитку територій та підвищити ефективність використання державних коштів.

Але ми забуваємо про те, що Децентралізація - це не лише передача владних повноважень на місця, а й децентралізація проблем та відповідальності за власні дії.

Децентралізація в галузі культури

Процес фіскальної децентралізації в галузі культури відбувся в період 1994 – 1996 років, коли на місцеві бюджети були передані повноваження фінансування установ культури. Це була перша хвиля закриття не лише бібліотечних та клубних установ, а й загальні тенденції погіршення фінансування закладів на місцях, зокрема мистецьких шкіл.

Скільки установ було закрито в цей період – данні такої статистики відсутні в Міністерстві культури України. З метою захисту установ культури та враховуючи тенденції, що спостерігались, у 2011 році Законом України про культуру було затверджено базову мережу закладів культури. Згідно статті 22 цього Закону «Виключення закладів культури з базової мережі можливе лише за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. { Частина третя статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI від 16.10.2012 }».

Результатом другої хвилі Децентралізації, яка розпочалась у 2014 році та ознаменована створенням 413 громад стало закриття культурних установ базового рівня у кількості понад 2000 одиниць лише за 2016 рік. 19 січня 2017 року Міністр культури України Євген Нищук звернувся до голів ОДА та об’єднаних територіальних громад із листом, в якому було роз’яснено про дію окремих статей закону України про культуру, зокрема статті 22. В разі, коли порушується Закон України про культуру, необхідно звернутись до Міністерства культури та повідомити про порушення чинного законодавства.

Чому із такою легкістю відбувається закриття установ незважаючи на чинне законодавство? Схема достатньо проста.

Більшість культурних установ, шо розташовані на районному рівні, не мають юридичного статусу. Трудові книжки працівників культури знаходяться або знаходились в сільських радах. Під час реорганізації керівного органу дуже легко «втратити» посади, які пов’язані із забезпеченням роботи культурних установ. Таким чином заклад культури зникає. Майно галузі культури розчиняється у круговерті подій створення нової громади.

Чим пояснюють керівники ОТГ власні дії? Дуже просто – відсутністю культурної субвенції від Держави. Тобто керівники новостворених ОТГ прагнучі самостійності, водночас мають бажання і далі отримувати кошти від Держави. Але, передача фінансових повноважень в галузі культури відбулась, як зазначено вище, в період 1994-1996 років. Тому взяття на баланс культурних установ та їх фінансування – це обов’язок керівників новостворених ОТГ. Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» передбачено, що «якість та доступність публічних послуг, що надаються в об’єднаній територіальній громаді, не можуть бути нижчими, ніж до об’єднання». Отже, населення ОТГ необхідно забезпечити культурно-мистецькими послугами, що надаються бібліотечними, клубними у обсягах не менших тих, що надавались до створення об’єднаної територіальної громади.

Читайте також: Нова тенденція масової культури: самотні герої ідуть у стабільне минуле?

«Мінімальний культурний кошик»

Вже сьогодні Міністерство культури України працює над документом, який має назву «Мінімальний культурний кошик», дія якого повинна бути спрямована в першу чергу на базовий рівень з метою забезпечення соціальных гарантій населення громад на отримання культурних послуг за місцем проживання.

Даний документ визначає основи встановлення і формування мінімальних культурних стандартів, які забезпечують рівний доступ до якісного культурного продукту громадян України незалежно від місця проживання.

Важливою складовою мінімального культурного стандарту є регулювання та вплив на якість життя населення в громадах базового рівня та субрегіонального рівня.

Упровадження стандартизації надання якісних послуг у системі культури сприяє:

- ефективному та економічному використанню матеріальних ресурсів галузі культури;

- захисту інтересів громадян на основі забезпечення реального рівня культурних гарантій доступності до якісного культурного продукту;

- структурній пропорційності розташування закладів культури;

- раціональному розподілу фінансових ресурсів.

Упровадження стандартизації надання якісних послуг у галузі культури сприяє захисту інтересів та культурних прав громадян України, зокрема створення умов для гуманітарного розвитку особистості на основі забезпечення реального рівня доступності до якісних культурних послуг.

Читайте також: В киевском ботсаду установили скульптуру мастера Йоды из Звездных войн

Стандартизація в культурі

В умовах ринкової економіки стандартизація в культурі виконує три основні функції:

економічну — перешкоджання перевитраті фінансових ресурсів держави та раціональне використання матеріальних ресурсів галузі, зокрема матеріальної культурної спадщини;

соціально-освітню — включення у стандарт показників якості об’єкта стандартизації, які сприяють підвищенню якості культурної послуги з урахуванням сучасного рівня розвитку культури;

комунікативну — досягнення взаєморозуміння в суспільстві через обмін інформацією, вираженою стандартними термінами, єдиними правилами діяльності, єдиним трактуванням понять та побудова діалогу на базових принципах:

• перелік та обсяг гарантованого рівня культурних послуг громадянам у державних і комунальних закладах культури;

• нормативи надання культурних послуг, що містять обсяг освітніх, інформаційних та інших завдань;

• нормативи пільгового забезпечення окремих категорій населення культурними послугами;

• нормативи комплектування закладів культури;

• нормативи забезпечення фахового рівня працівників установ;

• показники якості надання культурних послуг;

Державні нормативи у галузі культури визначають базовий пакет культурних послуг, які мають надаватися безкоштовно або за мінімальну платню. Такий пакет має відношення як до окремої людини, так і до населення в цілому та є результатом нормування видів і обсягів культурних послуг, що надаються в умовах обмеженого ресурсного забезпечення. Культурний норматив зобов’язує державні або уповноважені державою органи надавати чи фінансувати певні послуги та забезпечувати право на отримання безкоштовних культурних послуг.

Що має відноситись до мінімальних культурних стандартів, якою повинна бути концепція Нового культурного простору та що саме передбачає реформа Децентралізації в галузі культури читайте в наступних статтях.