Перемовини в Нормандському форматі 24 липня до певної міри розчарували, оскільки обіцяної нової лінії та нового плану я не побачив, пише у своєму блозі на "Новому часі" колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко. Натомість пролунали чергові заклики про необхідність виконання Мінських домовленостей.

На жаль, ми не бачимо жодного реального просування вперед. А прогрес відбудеться лише тоді, коли будуть змінені підходи Заходу до Росії, і лише в тому випадку, якщо ці підходи означатимуть завдання Росії такої економічної шкоди, яка змусить її реагувати на ситуацію інакше. Якщо цього не станеться, ми будемо приречені на повторення всього того, що вже маємо.

Читайте також: Переговори лідерів "нормандської четвірки". Прогрес відсутній

Надії на те, що дипломатичні радники зберуться і напишуть щось геніальне, дорівнюють нулю. Тому що дипломатичний радник російського президента зробить так, щоб жодна домовленість не була досягнута.

Й у цьому контексті не слід сподіватися лише на нового президента Франції Емануеля Макрона та його бажання щось змінити. Макрон є представником Заходу, і нам треба говорити про Захід як про єдину силу в цьому випадку.

Я б максимально активно залучав до цієї діяльності США. Й у цьому плані дуже позитивними є перші кроки нового спецпредставника США, який щонайменше не намагається приховати суть того, що відбувається. І його чітка заява про те, що на сході ніякий не заморожений конфлікт, а гаряча війна, є свідченням цього.

Читайте також: "Це не заморожений конфлікт, а гаряча війна". Спецпредставник США відвідав Авдіївку. ФОТО

Питання  в іншому: чи трансформуються правильні оцінки у правильні дії? Й отут нам варто говорити про солідарність країн ЄС в особі Німеччини і Франції, які безпосередньо залучені в переговори, і Сполучених Штатів Америки. Щоб ця реальна оцінка дала поштовх до практичної дії. Чи матимуть вони місце, чи ні – в цьому головна інтрига і головне завдання української дипломатії, яка повинна переконати наших західних партнерів, що за мир, їхній спокій та безпеку треба платити. Вони не хочуть цього робити – очевидно.

Варто подивитися на ситуацію, яка принаймні теоретично виникла між США та ЄС у зв’язку з потенційними новими санкціями Америки проти Росії, які зачіпатимуть європейський бізнес. Тобто Європа хоче і Росію з одного боку засудити, але і гроші не втратити. Так працювати навряд чи вдасться, і навряд це дасть якийсь позитивний ефект. Тому я би говорив про спільну єдину позицію Заходу – США та ЄС. Тоді як Україна також має бути ініціатором багатьох речей, замість того, щоб просто приєднуватися до європейських санкцій. І тоді ми можемо розраховувати на те, що якийсь формат запрацює. А яку він матиме назву – не має значення.