Найголовнішою прихованою причиною масових звільнень "нових поліцейських" є радянська репресивна система показників.

Людині, далекій від органів, це важко зрозуміти. 

Будь-хто з новачків, раніше в міліції, а тепер в поліції впадає в ступор, коли начальник ставить його перед фактом, що він повинен зробити певну кількість розкриттів та адмінпротоколів на місяць. І жодним менше вказаної кількості.

Будь яка нормальна (підкреслюю це слово) людина не може зрозуміти, як це вона повинна розкрити певну кількість злочинів кожного місяця. 

А якщо злочинів немає? Якщо їх менше ніж треба або навпаки більше? 

Адже за логікою існування правоохоронної системи злочинів не повинно бути взагалі, бо основна функція МВС - превентивна, тобто запобігання злочинам.

Про більше злочинів - окрема тема. Якщо співробітник матиме необережність розкрити більше злочинів, ніж в той самий період попереднього року, то наступного року він вже не зможе розкрити менше. Попсує статистику, не отримає половину зарплатні.

Звідки взагалі беруть початок ці самі "показники"? 

Читайте також: Як РФ економічно знищить два українських порти в Азовському морі

Все почалось з виникнення совка. Тоді репресивна радянська система намагалась приховати в першу чергу репресивну сутність правоохоронних органів. В другу чергу тогочасні "гонки і перегонки", "виконання і перевиконання", плани і показники знайшли себе в структурі новоствореної "міліції" - народної радянської поліції, а за етимологією слова - озброєного пролетаріату.

Ця порочна практика є джерелом всіх проблем, що були в міліції і є в поліції - перевтома, відсутність вихідних, постійні невиплати премій, догани, взагалі неефективна робота органів.

Уявіть собі ситуацію: у оперуповноваженого чи дільничного закінчується місяць, а в нього тільки один спійманий наркоман,що вкрав мобільний телефон. Треба ще одне розкриття. Інакше отримаєш половину зарплатні та догану. Тут починається пошук жертви. Це може бути бабуся-алкоголічка, що вкрала горілку в Сільпо. Отже жертва знайдена, і замість адмінпорушення їй вкатують крадіжку. Але виявляється, що бабуся вкрала горілку не один раз, а цілих 10, ще й в різних магазинах, на додаток з ковбасою. Що робити? Це ж вже не одне, а десять розкриттів, що неприпустимо. Тоді цю алкашку залякують та беруть з неї тільки одне зізнання, відпускають до суду, а потім кожного місяця беруть ще по одному зізнанню.

Насправді, на тлі цього маразму нормальна роботу в принципі неможлива. НА РОЗКРИТТЯ СПРАВЖНІХ СКЛАДНИХ ЗЛОЧИНІВ НЕМАЄ ЧАСУ ЧЕРЕЗ ВИКОНАННЯ ПОКАЗНИКІВ.

Читайте також: Рейдерство, рейдери та антирейдерські практики

Показники в різних областях чи навіть райвідділах різні. В середньому, це по два розкриття кримінальних злочинів на людину і по 20-30 адміністративних протоколів. При тому протоколи теж розписані по статтях. Тому цілком можлива ситуація, що під кінець місяця патрульні витратять два дні та купу літрів пального, підшукуючи неповнолітнього, що курить на дитячому майданчику, бо саме цього протоколу не вистачає.

Тому під докорінною реформою МВС мало б розумітись в першу чергу викорінення "показників". Мабуть це і розумілось, але від початку щось пішло не так. 

Поліцейські скаржаться на те, що не мають вільного часу, що в них забирають премії, що їх примушують робити показники. 

І нормальні поліцейські звільняються. А ненормальні залишаються. 

Таким чином реалізується принцип негативного відбору. Враховуючи, що до патрульної поліції йшли і так не найкращі кадри, а значною мірою дивакуваті чи нереалізовані садисти, то легко зробити висновок, що буде в залишку. 

Про всю іншу поліцію нема що і говорити - це все просто стара переатестована міліція.

В результаті Україна тільки втратила вкраденими мільярди доларів, а реформи поліції так і не відбулось.

Як ви бачите, сюрреалізм існує. Нормальній людині це все неможливо зрозуміти, але сотні тисяч людей живуть і працюють в такій дійсності. Точніше, не працюють, а старанно роблять вигляд та створюють статистику, про яку керівництво МВС гордо звітує.