Після матеріалів про Україну в західній пресі, мені здавалося, що громадяни цієї країни розбиті на два табори: нацисти і прокремлівські путіністи.

Складалося враження, що тут погано і небезпечно.

Через кілька років я живу в Києві. У трьох кварталах від моєї квартири ліниво тече Дніпро. У цьому місті я зустрів десятки красивих, доброзичливих, патріотичних українців.

Читайте також: "Пожалуйста, перестаньте называть наши страны "братскими". Между нами – война", – журналистка

Блискучі художники, поети з палаючими очима, письменники-алкоголіки і журналісти-хрестоносці змішуються із захисниками прозорості і борцями проти корупції, що мріють побудувати натхненне суспільство з нуля.

Енергія тут неймовірна, вона виходить далеко за межі того, що зустрічається у відносно зручних містах, таких як Нью-Йорк, Вашингтон, Париж, Берлін і Лондон. Пізні нічні вечірки, які підживлюються випивкою, нікотином, кофеїном і пристрастю, тут звичні.

Пиво – дешеве, метро – дешеве, автобуси – дешеві, свіжі овочі і фрукти – дешеві, прогулянки у парку вечорами – безкоштовні.

Київ – незвичайне місце для письменника, такого ніде в світі більше немає.

Читайте також: Самые главные символы государства — люди, их мысли, их действия, их принципы

І над цим всім нависає загроза руйнування з боку Росії і революції популістів. Можливо, тому люди живуть так яскраво, щоб насолодитися життям без двозначності й страху.

Українці знають те, що забуває більшість інших європейців: наскільки це все дорогоцінне, як нам пощастило, що ми тут.