Кожного 1 вересня ми ніби за чарівництвом всемогутнього Мерліна потрапляємо самісінько у радянський союз. Мільйони громадян з квітами для завучів і вчителів і своїми ряженими дітьми чвалають вулицями українських міст на радянську лінійку.

Читайте також: Не витрачайте гроші на першовересневі букети – історик

Червоні стрічки замінилися синьо-жовтими, а суть промов на лінійках набула національних забарвлень.

Союз нєрушимий змінився на Ще не вмерла, фотоапарати замінилися смартфонами, а переповнені тролейбуси імпортними тачками, оточившими усі прилеглі до шкіл тротуари. І можна легко позносити усі пам'ятники леніну, позмінювати назви вулиць і перефарбувати парапети в національні кольори, але вибити з себе вонючого і слухняного совка значно важче.

І не треба казати про традиції, це порожній звук. До сторічної російської окупації такої традиції не було. 

Читайте також: Яким має бути гарний вчитель?

І ще. Знаєте що об'єднує Україну і росію? Ні, не 2000 км кордону, а 1 вересня і 9 травня. Фотки у фейсбуках українців і росіян в ці дні одні й ті самі. Поздоровляю! Перший день осені вдався. Back in USSR!