"Діти часто не уважні, деякі навіть імітують крики папуг на уроках, але я лишаюся оптимісткою", - так почалися мої французькі батьківські збори, які тут називають réunion de parents.

Я подивилась навколо, все ж більшість присутніх - мами, хоча до школи дітей ведуть переважно чоловіки. Усі присутні сидять на місцях своїх дітей з блокнотами і ручками та уважно все записують за вчителькою. Вона завчасно написала на дошці основну інформацію - свої контактні дані (тут називають вчителів за прізвищем, в моєму випадку - Мадам Дюбар), а також план нашої сьогоднішньої зустрічі. З нього я зрозуміла, що спочатку ми будемо обговорювати життя класу, потім плани на рік. У кінці передбачені запитання батьків.

Це були мої перші réunion de parents, тому я сиділа мовчки і, щоби не відрізнятися від інших батьків, так само записувала все в свій записник.

Далі вона почала згадувати приклади поганої поведінки, серед них один був дуже смішний - хлопчику подобається дівчинка, і він вирішив подарувати їй парфуми. Все ніби нічого, але він наважився зробити це саме під час уроку. Дівчинка була щаслива і почала відразу їх на себе бризкати, в результаті весь клас дивився на них, і урок було зірвано.

Вчителька це розповідала з усмішкою, батьки гиготіли, і виглядало все це доволі мило, поки одна з мам не порушила (як я зрозуміла "святая святих"), сказавши, що, може, варто було б повідомити батькам цих дітей про їхні витівки - очевидно, натякаючи на те, що світ хоче знати імена героїв цієї романтичної історії. Тут відразу її перервала інша мама заявою: "Ми знаємо, що ви не можете говорити імена дітей, які вчаться погано, але ж вони заважають іншим - ви вже зустрічалися з їхніми батьками?"

Вчителька відповіла показово сухо: "так, усіх поставлено до відома, і я проводжу зустрічі за необхідності. У кожної дитини свій ритм навчання, і школа робитиме все можливе, щоби всім було комфортно".

Упродовж всіх батьківських зборів мадам Дюбар не назвала імені жодного учня, нікого не хвалила і не лаяла, про все говорила лише загальними словами і наполягала на тому, що її робота - шукати індивідуальний підхід до кожного учня.

У рамках цього окремого підходу вона проводитиме додаткові безкоштовні заняття два рази на тиждень і напише про них батькам трохи пізніше. У Франції для спілкування з батьками існує окремий зошит, який називається cahier de liaison (зошит для зв'язку з батьками). У ньому можна писати вчительці питання щодо нагальних потреб і так само там є інформація зі сторони школи - про похід в музей, театр тощо. Альтернатива нашому щоденнику - agenda, там діти записують свої домашні завдання. Поведінка у школі фіксується щодня за таким принципом: зелений колір - зразкова, помаранчевий - середня, червоний - погана. Це все фіксується на окремому папері, де батьки мають підписуватися щотижня.

Читайте також: Чи зібрали кияни своїх дітей до школи та скільки це коштує. ВІДЕО

Окрему увагу вчителька приділила тому, що батьки мають навчити дітей гарно збирати свій портфель, пояснила кольори зошитів (синій - французька, червоний - математика, жовтий - орфографія і т.ін.). І попросила ставитися з повагою до учбового матеріалу, який у нашій державній школі надає мерія.

Книжки з п'єсами, які мають обирати діти

Потім вчителька плавно перейшла до планів на рік. Уроків фізкультури, в нашому українському розумінні, тут немає. Натомість, діти займаються якимось видом спорту, причому впродовж року він може кілька разів змінюватися. Минулого, наприклад, мій син займався фехтуванням і плаванням, а цього року буде 3 місяці баскетболу, потім 3 місяці бадмінтону і останні 3 місяці (десь з квітня, коли стане тепло) - велосипед.

Крім того, у дітей заплановані різні "виходи в світ". Наприклад, студія науки "Мікроби і люди" зі студентами біологічного факультету і "Молекулярна кухня" зі студентами технологічного університету, а також культурні походи в музеї і театри.

Окремі проекти заплановано і в самій школі, наприклад, на уроках музики вирішили цього року вивчати рок, а весною батьків хочуть потішити театральною виставою власних дітей. Мадам Дюбар запронувала близько п'яти різних п'єс, діти мають почитати і обрати, що їм більше до вподоби.

Читайте також: "В добрий час!". Українці вітають своїх дітей з новим навчальним роком

Потім вчителька поцікавилася, чи є у батьків до неї питання. І ось, що цікавить французьких батьків - який період історії вивчатимуть їхні діти і хто автори підручників. Відповідь вчительки у вигляді імен і прізвищ авторів підручників і уточнення, що більше уваги приділятиметься Середньовіччю і Наполеону, батьків задовольнила.

На цьому батьківські збори закінчилия. Тривали вони близько години. Я думала, що всі чемно розійдуться, але ні - батьки вишикувалися в чергу і підходили до вчительки розпитувати вже про своїх дітей. Інші в цей час стояли здалеку і тримали відстань, щоби не почути навіть випадково чужу розмову. А щоби не сумно було чекати, батьки ділилися враженнями від планів на рік. Особливо всім сподобалася ідея театральної вистави і навчання зі студентами.

А я весь цей час чекала, коли ж нарешті дійде до грошей, тримаючи гаманець напоготові. Про них було згадано лише один раз - під час походів в театри і музеї дітям треба заплатити за квиток і за проїзд. Все. Як я не розпитувала - чи треба купити книжки, подарунки на Новий рік чи ще щось, на все відповідь була одна - ні. Вчителька сказала, що все давно передбачено і закуплено… і побажала гарного вечора.